Початок
Ю.Ю. Вороному судилося вижити в ті страшні роки.
Наприкінці 1935 р. йому був присуджений ступінь кандидата медичних наук без
захисту дисертації, а в листопаді 1936 р. він був призначений завідувачем
кафедри хірургії Харківського стоматологічного інституту, як він пише у своїй
автобіографії, "на правах професора". У Харкові Ю. Вороной
продовжував свою активну лікарську діяльність. Його обирали секретарем
Всесоюзного з'їзду хірургів (1938-1939), членом правління спілки хірургів міста
Харкова (1936-1941)
З початком Вітчизняної війни, коли вищі навчальні заклади
готувалися до евакуації з Харкова, наказом по НКОЗ України №120 від 26.09.1941
року Наркомом тов. Овсієнко, Ю. Вороной звільняється з посади завідувача
кафедри хірургії стоматологічного інституту. Цим же наказом були відібрані у
нього евакуаційні документи. Його переводять у розпорядження міськвідділу МОЗ
Харкова із обслуговування поранених з цивільного населення, а, отже,
Ю.Вороний був залишений на тимчасово окупованій території. До 23 лютого 1942
р. самостійно доліковував поранених, поки не була спалена 12-а лікарня на
Холодній горі. Тут Юрій Юрійович зробив ще одну унікальну операцію, пришивши
дівчині відірвану вибухом снаряда праву руку. Через багато років, напередодні
1956 р., він отримає листа від врятованої ним в 1941 р. Н.І. Дижевської, яка,
дякуючи йому за все, напише: "Пишу Вашою правою рукою..."
Рятуючи свою
родину від інтересу окупаційної влади, 23 лютого 1942 р. він переїзджає з
Харкова в с. Нова Водолага Харківської області, де працює сільським лікарем до
13 лютого 1943 р. Під час рейду Червоної Армії 13 лютого вступив і працював
хірургом у складі медсанбату 8-ої гвардійської дивізії генерала Суржакова.
Після раптового виходу з бою дивізії, на другому поверсі районної лікарні був
влаштований госпіталь, де під наглядом Ю.Ю. Вороного були залишені 70
поранених. Ранком наступного дня в село ввійшли фашисти. Тринадцять днів і
ночей професор за допомогою колективу лікарні рятував поранених від смерті під
виглядом заразних хворих. 26 лютого 1943 р., коли розпочався наступ
радянських військ, Ю.Ю. Вороний був захоплений німцями в полон. Утримували
його в пересувному німецькому лазареті як полоненого санітара, що виконував
всю чорну важку роботу. 25 грудня 1943 р., коли лазарет перебував у Житомирі,
Вороному та ще одному полоненому пощастило втекти і за допомогою місцевого
жителя піти в ліс у пошуках партизанів. 1 січня 1944 р. вони почули шум бою і
вийшли в розташування 273-му полку Червоної Армії у с. Янушевичі Житомирської
області, разом з якими повернулися в місто. Вже з 25 січня 1944 р. він розпочав
працювати в лікувальних установах Житомира, по черзі і часто одночасно в
евакогоспіталі, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, завідувачем
урологічного відділення міської, а потім обласної Житомирських лікарень, головним
обласним і міським урологом. За доблесну працю в роки війни у 1945 ш 1946 рр.
був нагороджений медалями.
Все подальше життя Ю.Ю. Вороний не припиняв займатися
питаннями гомотрансплантології, зокрема, пересадки нирки. Зокрема, як пише проф. М.Б. Мирський, "у 1949 р., працюючи в
Житомирській обласній лікарні, він виконав ще 4 операції з пересадження
трупної нирки (з терміном консервації нирок від 12 до 28 днів при збереженні
життя і функції) хворим на важкий хронічний нефрит" [3-4].
У травні 1950 р. був переведений до Києва в Інститут експериментальної
біології і патології ім. О.О. Богомольця завідувачем відділенням експериментальної
хірургії. Можна висловити припущення про те, що на переведення Ю. Ю. Вороного
в Київ вплинув ще один учень професор В.М. Шамова — П.Л. Шупик, який працював на той час у Міністерстві охорони здоров'я
України (надалі міністр охорони здоров'я УРСР), що добре знав Вороного за
спільною роботою на кафедрі факультетської хірургії Харківського медичного
інституту. У 1952 р. Юрій Юрійович захистив дисертацію на здобуття наукового
ступеня доктора медичних наук, що була присвячена питанням патогенезу і терапії
травматичного шоку. Вона удостоєна високої оцінки дійсного члена АМН СРСР генерал-лейтенанта
медслужби проф. В.М. Шамова і члена-кор. АМН СРСР О.І.Черкеса, які відзначали, що ця робота особливо цінна для
медицини воєнного часу, коли боротьба із шоковим станом хворого стає одним із
найважливіших завдань лікаря.
З 1953 по 1961 рр. Ю. Ю. Вороний працював у Київському
інституті гематології і переливання крові. Основні теми його наукових праць —
питання імунології, крові і кровозамінників, роботи центральної нервової
системи під час пересадки органів і тканин.
Ю. Ю. Вороному належить 48 наукових праць з найбільш
актуальних проблем медицини, багато які з них ішли під грифом
"секретно".
Помер Ю. Ю. Вороний у Києві в 1961 р. на 66-му році життя
від хронічного коронарного захворювання. Похований на Байковому кладовищі,
недалеко від тих, із ким в буреломні роки революційних подій початку XX
століття мріяв про Україну.
Українському вченому Ю. Ю. Вороному належить подвійний
пріоритет — першої клінічної пересадки нирки та першого використання в клініці
трансплантації кадаверної нирки. Цей пріоритет був уперше визнаний на Всесвітньому
конгресі трансплантологів у 1966 році, уже після того, як Крістіан Бернард пересадив серце.
* У статті використано
фотографії із сімейного архіву Галини Юріївни Вороної, які люб'язно надані
Харківському національному медичному університетові.
Література
1.
Лесовой В.Н., Перцева Ж.Н. "Юрий
Юрьевич Вороной – пионер отечественно тpaнсплантологии"/"Universitates", 2008, №3, с. 66-71.
2.Король
В.Є.,
Полюх І.І., Волченко
С.Ю. "Сторінки
життя Ю.Ю. Вороного (правда і вигадка)"
3. Мирений М.Б. Пионер клинической
трансплантологии (к 110 - летаю со дня рождения профессора Ю.Ю. Вороного)/ Клінічна хірургія. —2005, №6. — с. 60-64.
4. Мирский М.Б. Первая пересадка почки в клинике (к 50 -летаю операции советского хирурга
Ю.Ю. Вороного) /Клиническая медицина.—1983, №11— с. 147-149.
5.
Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. HAH України, К. 1998, с. 206-209.
6. Особова справа з обліку кадрів Вороного Ю.Ю.
від 05.07.1952 р.
7.
Автобіографія Вороного Ю.Ю. від 20 .05. 1954 р.
8. Шумаков
В.И., Штенгольд
Е.Ш., Онищенко H.A. Консервация органов. —М: Медицина, 1975. с.14, с. 226-227.
9.
Кирпатовский И.Д., Быкова H.A. Пересадка почки. —М: Академия медицинских наук СССР, 1969.
10. Актуальные
проблемы пересадки органов под редакцией Ю.М. Лопухова. Пересадка почки в клинике - часть III. Глава 14- аллотрансплантация почки в
клинике,— М., 1978.— с. 209.
11. Пыриг Л.А.,
Мельман Н.Я. «Болезни почек» — советы врача. — К: «Здоровье»,1989.— с. 57.
12. Тареев
Е.М. Нефриты. –М:Медгиз, 1958.-е. 168-170,178.
13. Гурченко
Ф.Г. Новейшая история Украины (часть первая 1914-1939 гг.)ю- Киев: «Генеза», 2003.
14. Сыта
Г., Юричкивский А. Научная аура нации / Газета «Зеркало недели». —2005, №32, с.14.
15. Оборин
H.H. К истории переливания посмертной
крови (к
50-летию научной разработки проблемы) /Клиническая медицина. -1979, №7,-с. 111-114.
16. Зубрис
Г. Газета «Ваше здоров'я".—1997, № 65, с. 12.
17. Пхакадзе
и др. Трансплантация органов и синтетические эндопротезы / Киев Об-во «Знание», 1986, №6, с. 21-22.
18. Айманбеков
М.А. «Как продлить жизнь человека?» (пересадка органов и тканей)/ Фрунзе:
«Кыргызстан», 1983, с. 20, 33.
19. Мождраков
Г., Попов Н. «Болезни почек» / Медицина и Физкультура. София, 1980, с. 786.
20. Вороной
Ю.Ю. До питання про специфічні комплемент- в'язальні антитіла за вільної трансплянтації яєчка /
"Записки науково-дослідчої катедри хірургії ХМ1" (1930, т.1)
21. Вороной Ю.Ю. До питання про ролю та
значіння специфічних комплемент-в'язальних антитіл за вільного пересаджування
testis / Український медичний архів,
1929.
22. Вороной Ю.Ю. До питання про специфічні
комплемент- в'язальні антитіла за вільного пересаджування нирки із застосуванням
шва судин / Український медичний архів, 1931.
23. Вороной Ю.Ю. К вопросу блокады
ретикуло-эндотелиального аппарата у человека при некоторых формах отравления
сулемой и о свободной пересадке целой почки, взятой от трупа, как метод лечения
анурий при этом отравлении / Труды Всеукраинского института неотложной хирургии и переливания крови.
Днепропетровск. —1934, т.1, 221-233.
24. Вороной
Ю.Ю, Пересадка консервированной трупной почки, как метод биостимуляции при
тяжелых нефритах / Врачебное дело №9, стр 813-816,1950г.
25. Лесовая
А.В, Мазуренко Е.В., Гарагатый А.Н. Исторические аспекты первой в мире
трансплантации почки человеку/ Харьковский госмедуниверситет, кафедра
урологии. Інтернет
видання ht1p://urology. com.ua/pagesid
26.
Пиріг Л.А., Перцева Ж.М. Юрій Юрійович Вороний
/Енциклопедія сучасної України, Т.4, 2005.
|
