БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ІМЕНІ

Георгія Вороного

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 98
Форма входу
Випадкове фото
Пошук
Прогноз погоди

Каталог статей

Головна » Статті » Статті (Українська мова)

Юрій Юрійович Вороний ПІОНЕР КЛІНІЧНОЇ ТРАНСПЛАНТОЛОГІЇ ч1
Юрій Юрійович Вороний, син Г. Ф. Вороного, обрав для себе медицину... і увійшов в її історію як хірург, що З квітня 1933року вперше в світі провів операцію з пересадження нирки від людини людині в клінічних умовах. У статті Володимира Лісового, доктора мед. наук, професора, ректора Харківського націо­нального медичного університету, і Жанетти Перцевої, директора музею історії цього університету, яку з деякими редакційними скороченнями і доповненнями [1] пропонуємо вам прочитати, наведено аргументи на користь того, що ця унікальна операція була проведена в Харкові, в хірургічній клініці тодішнього Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії і переливання крові. Це, можливо, спростовує думку, висловлену в статтях [2, 11, 18-19], де стверджується, що ця операція була проведена в Херсоні.

У запропонованій статті найповніше відображена особистість людини непростої долі, видатного хірурга Ю.Ю. Вороного, який стояв біля джерел вітчизняної трансплантології.

В історії нашої країни 30-і ро­ки минулого століття були не лише трагічними і три­вожними, але й водночас творчими та натхненними. Це були роки, які в ре­зультаті сталінських чисток забрали життя мільйонів представників науко­вої, технічної та художньої інтеліген­ції. І саме в ці роки в країні величезни­ми темпами розвивалися наука, техні­ка, мистецтво. Тільки у Харкові в цей період було створено більше десяти науково-дослідницьких інститутів, співробітники яких з ентузіазмом тру­дилися над вирішенням найскладні­ших медичних проблем. Багато з них були першими в Радянському Союзі і продовжують свою роботу і в наш час.
До них, зокрема, належить Інсти­тут гематології та переливання крові, у хірургічній клініці якого 3 квітня 1933 року була здійснена перша у світі опе­рація з пересадження нирки від люди­ни людині. Провів її Юрій Юрійович Вороний, відомий уже на той час хірург, який по праву вважається в сучасній медицині піонером вітчизняної транс­плантології. Довгий час його ім'я замовчувалося, успіхи, досягнуті в ро­боті з пересадки органів, применшу­вались, і широка громадськість не ма­ла достатніх відомостей про цю диво­вижну людину, нащадка стародавньо­го козацького роду і, безумовно, яск­равого представника наукової еліти України.
Юрій Юрійович (за метриками Ге­оргій Георгійович) Вороний народився в 1895 р. в с. Журавка під Прилуками (нині Чернігівська обл.) у родині професора Варшавського університе­ту, члена-кореспондента Російської академії наук Георгія (Юрія) Феодосійовича Вороного. Батько його — все­світньо відомий учений, що разом із німецьким математиком Мінковським заклав основи нової науки — геометрії чисел [14].
Учитися він почав в одній з Вар­шавських гімназій. Коли ж у віці 40 років зненацька від хвороби нирок по­мер батько, навчання довелося завер­шувати в Прилуцькій гімназії. Мож­ливо, ця втрата і привела його до дум­ки продовжити навчання на медично­му факультеті Київського університету ім. Св. Володимира, куди він вступив у 1913 р. У період Першої світової війни Ю. Вороний студентом-медиком пра­цював в одному з перев'язувальних загонів Південно-Західного обласного земського комітету допомоги хворим і пораненим воїнам на війні.
16 січня 1918 р. Юрій Вороний брав участь у бою під залізничною станцією Крути (перегін Бахмач-Ніжин). Загін, зібраний похапки з кур­сантів військових навчальних закладів, студентів і гімназистів-старшокласників намагався перегородити шлях на Київ московському загону особливого призначення (див. також [2]). За ра­дянських часів про цей факт Ю. Во­роному не раз нагадували. У ті ж роки, його дружина — Віра Йосипівна Нечаєвська - також брала участь у моло­діжному національно-патріотичному русі: у 1917 р. вона була членом Ук­раїнської Центральної Ради від Жіно­чого союзу [5].
Закінчив своє навчання і отримав диплом лікаря Ю.Ю. Вороний лише у 1921 р. Це вже був диплом Київської державної медичної академії, яка че­рез рік була перейменована в Київсь­кий медичний інститут, де він був за­лишений аспірантом кафедри хірургії для підготовки до професорського звання і вже з 1923 р. працював орди­натором.
"Інтерес до експериментальних досліджень з пересадки органів на ру­бежі ХІХ-ХХ ст. в багатьох країнах світу зріс завдяки роботам Е. Ульмана (Ullimann), який у м. Відні вперше в експерименті на тваринах провів пе­ресадку нирки (нирку собаки на шию козі, але через три тижні відбулося від­торгнення). І особливо завдяки Алек­сису Каррелю (Carrel), французькому хірургу, що багато років працював у Нью-Йорку, розробив техніку судин­ного шва і довів можливість зшивання судин (шов Карреля практично вирі­шив технічну проблему пересадки нирки. За своє відкриття Каррель був удостоєний Нобелівської премії" [2].
Починав Ю. Вороний свою діяль­ність у Києві під керівництвом проф. М.М. Волковича, згодом у клініці професора Є.Г. Черняхівского, звідки на­діслав до журналу "Українські медичні вісті" свою першу роботу "До питання про вроджені лімфангіоми шиї" (1925). У 1926 р. Юрій Юрійович був призначений асистентом науково - дослідницької кафедри факультетсь­кої хірургії Харківського медичного інституту, яку очолював видатний уче­ний, піонер вітчизняної гемотрансфу- зіології, автор численних розробок з питань трансплантології, зокрема пе­реливання трупної крові, професор В.М. Шамов.
 

Ю.Ю. Вороний — студент Київського університету ім. Св. Володимира. 1915 р.

Київ, 1922-23 рр. Третій зліва в першому ряду — проф. М.М. Волкович, третій зліва в другому ряду — Ю.Ю. Вороний
 
 
Ю. Вороний виконав низку науко­вих праць з трансплантації органів, про що в 1929 р. доповідав на пленумі хірургічної секції Харківського медич­ного товариства. Першу свою успішну пересадку нирки в експериментальних умовах собаці Ю. Вороной здійснив в клініці професора В.М. Шамова. Звіти про ці дослідження були надруковані в [20-22], а у 1930 р., на III Всесоюзному з'їзді фізіологів, Вороной продемонст­рував собаку з пересадженою ниркою на правій стороні шиї і ознайомив з ходом операції [3]. Праці Ю. Вороного привернули до себе увагу хірургічної громадськості країни, не залишилася вона непоміченою і в урядових колах.
У травні 1931 р. до ХМІ надійшов на­каз НКОЗ України № 43, у якому го­ворилося: "Народний Комісаріат Охо­рони Здоров'я України, відзначаючи велику цінність науково-дослідних ро­біт асистента хірургічної клініки ліка­ря Ю. Вороного з вивчення імунобіологічних властивостей організму при трансплантаціях, а також у справі удо­сконалення техніки судинного шва, премірує лікаря Ю.Ю. Вороного на­уковою командировкою до Ленінграда для удосконалення та поглиблення своїх знань".
У квітні 1931 р. за ініціативи і під керівництвом проф. В.М. Шамова в Харкові був створений Інститут гема­тології і переливання крові (згодом — Всеукраїнський інститут невідкладної хірургії і переливання крові), опорні пункти якого були відкриті в різних містах України, зокрема, у Херсоні.
Ю.Ю. Вороний був призначений старшим науковим співробітником цього інституту і з вересня 1931 р. пе­реведений на роботу в Херсонський опорний пункт. Одночасно у Харків­ському медичному інституті був ви­даний наказ, у якому вказувалося, що асистентові хірургічної клініки Ю.Ю. Вороному "надається відпустка без утримання на 1 рік для завідування відділенням і всією Радлікарнею міста Херсона з 01.09.1931 по 01.09.1932 р.". Цей наказ — красномовне підтверд­ження того, наскільки країні були по­трібні в той час медичні кадри. Про це свідчить і той факт, що в 1931-1932 р. на базі лікувальних установ і медичних інститутів в окремих містах створю­валися виробничі медичні інститути, де без відриву від роботи молодші медичні працівники одержували вищу освіту (у літературі того часу можна зустріти назву "ВИШ-Лікарня"). Був створений такий інститут і в Херсоні, а директором призначений Ю.Ю. Воро­ний, який також завідував у ньому ка­федрою оперативної хірургії і топогра­фічної анатомії. Кілька років життя Ю.Ю. Вороного (1931-1936) були тіс­но пов'язані з Херсоном, де молодий хірург швидко завоював незаперечний авторитет лікаря і педагога. З повним правом він користувався повагою і любов'ю своїх учнів і вдячністю паці­єнтів. І тут Ю.Ю. Вороний не залишав експериментів, пов'язаних із транс­плантацією органів, шліфував свою хірургічну майстерність. У Херсоні він провів багато складних операцій, уперше в цьому регіоні виконав пере­ливання крові, прооперував хворого з ножовим пораненням серця.
 
 


Ю.Ю. Вороний з персоналом опорного пункту Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії і переливання крові в м. Херсоні. 1930-ті роки
 
 
Цікавим документом того часу є наказ № 93 від 16.10.1932 р. по Все­українському інституту невідкладної хірургії і переливання крові, завідува­чу опорного пункту інституту в м. Хер­соні лікареві Ю.Ю. Вороному "за про­ведену зразкову роботу в частинах Миколаївського гарнізону" оголоше­но подяку. Із доданого до нього листа дивізійного лікаря 15-ї стрілецької Сиваської дивізії довідаємося, що під "досвідченим керівництвом д-ра Во­роного з лікарями частин проведені заняття з визначення групи крові, опе­рації узяття крові в донора і перели­вання її, а також навчання методиці узяття крові від трупа".

 
Брати Олександр і Юрій Вороний з родинами. 1936 р.
 
Напружена лікарська, викладацька і наукова праця в Херсоні перерива­лася тривалими поїздками в Харків у головну установу — Всеукраїнський інститут невідкладної хірургії і пере­ливання крові. Саме тут, у хірургічній клініці інституту, якою у той час за­відував проф. А.А. Бельц, 3 квітня 1933 року Ю.Ю. Вороний провів першу у світі операцію з пересадки кадаверної (трупної) нирки від людини людині. Про цю подію сам автор дуже доклад­но розповів в статті "До питання про блокаду ретикуло-ендотеліального апарату в людини при деяких формах отруєнь сулемою і про вільне пересад­ження цілої нирки, узятої від трупа, як метод лікування при цьому отруєнні", поміщеної в 1 томі "Праць Всеукраїн­ського інституту невідкладної хірургії і переливання крові", виданих у м. Дні­пропетровську в 1934 р. [23].
Перша гомотрансплантація нирки стала результатом багаторічного напо­легливого наукового і практичного по­шуку, розробки та удосконалення но­вітніх хірургічних методик, перевірки досягнутого в експерименті і, звичай­но, високої особистої хірургічної май­стерності.
Операція пройшла успішно. Хво­рій віком 26 років пересадили нирку 60-літнього реципієнта, що загинув від перелому основи черепа. Нирку взяли через 6 годин після його смерті, а пересадили її на судини стегна з ви­водом кукси сечоводу на шкіру. Не бу­ли взяті до уваги фактори сумісності тканин і органів, навіть групова на­лежність донора і реципієнта, але Ю.Ю. Вороний зробив це спеціально, маючи своє наукове обгрунтування можливості ігнорування цієї розбіж­ності, а саме: він розглядав трансплан­тацію як тимчасову дію, яка є потріб­ною до моменту відновлення функції власних нирок, уражених сулемою. Хвора прожила два дні і померла, але в першу добу після операції пересадже­на нирка давала сечовипускання, шо призвело хоча й до короткочасного, але поліпшення стану хворої.
Протягом всієї операції й у після­операційний період харківський біо­хімік проф. Г. Лейбфрейд робив аналізи крові, а автопсію після смерті пацієнт­ки виконав харківський патолого­анатом проф. М.Ф. Мельников-Розведенков. Препарат пересадженої нирки дотепер зберігається на кафедрі пато­логічної анатомії Харківського націо­нального медичного університету.

 
Тоді ж у Херсонській газеті "Над­дніпрянська правда" була надрукова­на стаття директора клініки професо­ра A.A. Бельця "Важливий дослід лі­каря Ю.Ю. Вороного", де підкреслю­валося, що "опрацьований тов. Воро­ним метод пересаджувати цілу нирку від людського трупа є цінне відкриття, яке вперше публікують у світовій ме­дичній літературі".
"Сім'я Ю.Ю. Вороного проживала на території міськлікарні в окремому будинку, на другому поверсі. У квар­тирі окрім житлових кімнат була об­ладнана спортивна кімната і кімната під лабораторію, в якій Юрій Вороной проводив свої дослідження з пере­садження нирки. Разом з Юрієм Юрі­йовичем і Вірою Йосипівною прожи­вали і їхні діти. У лікарні, проте, про­довжувалися чвари серед співробіт­ників, які не могли не відображатися на роботі всієї лікарні. Тому 14 грудня 1934 року бюро Херсонського міськпарткому і президією міськради була прийнята Ухвала «Про захист тов. Во­роного». Ця Ухвала морально підтри­мала лікаря Вороного і «заспокоїла» лікарів, що виступали проти Вороно­го. Це був час доносів і пошуку ворога народу, а «друзі» Вороного про його соціальне походження були добре по­інформовані" |2].
Доречним буде нагадати маловідо­мі факти з історії родини Вороних. У нього був старший брат Олександр, також лікар і також хірург. На початку 1930-х років він працював у Яготині, багато займався науковими дослід­женнями, зокрема, розробляв проб­лему етіології ракових захворювань. У книзі "XX років радянської медици­ни на Україні" у розділі "Патоморфологія" академік М.Ф. Мельников-
Розведенков відзначав, шо "можна вважати особливо поворот­ним у розвитку української патоморфології. Цей рік характерний серед ін­ших важних справ і починань розвит­ком біофізичної інтерпретації механіз­му виникнення раку, розроблюваної яготинським районним лікарем Воро­ним". У 1936 р. у збірнику праць Укра­їнського інституту експериментальної медицини була поміщена стаття О.Ю. Вороного "До питання про біо­фізичну інтерпретацію механізму ви­никнення бластомотозного росту в ра­кових новотворах". На жаль, О.Ю. Во­роного спіткала доля багатьох учених періоду сталінських репресій. Він був репресований, як згадують родичі, за спробу надрукувати свою працю за кордоном. Відбував покарання побли­зу Сиктивкару, де передчасно і помер.
Категорія: Статті (Українська мова) | Додав: fond_voronogo (16.10.2010)
Переглядів: 4950 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Мова сайту

Враховуючи численні побажання та з метою допомоги відвідувачам сайту, запроваджується GOOGLE ПЕРЕКЛАДАЧ. Фонд та адміністратор сайту не несуть відповідальності за якість перекладу та достовірність перекладеного тексту.

Контакти

Благодійний фонд імені Георгія Вороного

Україна, 17620, Майдан Центральний, 2
с. Журавка, Варвинський район, Чернігівська область,
тел. (0462)93-52-57

Код ЕДРПОУ: 36326631,
Р/р 26007000002204
в "Банк "Демарк"
м. Чернігів МФО 353575

Оберемко Ольга Миколаївна
м. т. 094-988-62-57
e-mail: Oberemko.O@gmail.com

Друзі сайту

Дідовець Михайло Леонтійович

Заслужений вчитель України, лауреат міжнародної премії в галузі вивчення точних наук,
м.т. 066-968-02-34

Сита Галина Миколаївна

Кандидат фізико-математичних наук
т. (044)278-66-39

ТОВ "Дружба Нова" - Генеральний директор Гайдай Сергій Анатолійович

смт. Варва Чернігівської області, вул. Горького, 8
тел. (04636)2-11-73, (04636)2-12-78

Календар свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Locations of visitors to this page

Copyright fond im Voronogo ©
Конструктор сайтів - uCoz