|
Юрій Юрійович Вороний, син Г. Ф. Вороного, обрав
для себе медицину... і увійшов в її історію як хірург, що З квітня 1933року
вперше в світі провів операцію з пересадження нирки від людини людині в клінічних
умовах. У статті Володимира Лісового, доктора мед. наук, професора, ректора
Харківського національного медичного університету, і Жанетти Перцевої,
директора музею історії цього університету, яку з деякими редакційними
скороченнями і доповненнями [1] пропонуємо вам прочитати, наведено аргументи на
користь того, що ця унікальна операція була проведена в Харкові, в хірургічній
клініці тодішнього Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії і
переливання крові. Це, можливо, спростовує думку, висловлену в статтях [2, 11,
18-19], де стверджується, що ця операція була проведена в Херсоні.
У запропонованій
статті найповніше відображена особистість людини непростої долі, видатного
хірурга Ю.Ю. Вороного, який стояв біля джерел вітчизняної трансплантології.
В історії нашої країни 30-і роки минулого століття були
не лише трагічними і тривожними, але й водночас творчими та натхненними. Це
були роки, які в результаті сталінських чисток забрали життя мільйонів
представників наукової, технічної та художньої інтелігенції. І саме в ці роки
в країні величезними темпами розвивалися наука, техніка, мистецтво. Тільки у
Харкові в цей період було створено більше десяти науково-дослідницьких
інститутів, співробітники яких з ентузіазмом трудилися над вирішенням
найскладніших медичних проблем. Багато з них були першими в Радянському Союзі
і продовжують свою роботу і в наш час.
До них, зокрема, належить Інститут гематології та
переливання крові, у хірургічній клініці якого 3 квітня 1933 року була
здійснена перша у світі операція з пересадження нирки від людини людині.
Провів її Юрій Юрійович Вороний,
відомий уже на той час хірург, який по праву вважається в сучасній медицині піонером вітчизняної трансплантології.
Довгий час його ім'я замовчувалося, успіхи, досягнуті в роботі з пересадки
органів, применшувались, і широка громадськість не мала достатніх відомостей
про цю дивовижну людину, нащадка стародавнього козацького роду і, безумовно,
яскравого представника наукової еліти України.
Юрій Юрійович (за метриками Георгій
Георгійович) Вороний народився в 1895 р. в с. Журавка під Прилуками
(нині Чернігівська обл.) у родині професора Варшавського
університету, члена-кореспондента Російської академії наук Георгія (Юрія) Феодосійовича Вороного.
Батько його — всесвітньо відомий учений, що разом із німецьким математиком Мінковським заклав основи нової
науки — геометрії чисел [14].
Учитися він почав в одній з Варшавських гімназій. Коли ж
у віці 40 років зненацька від хвороби нирок помер батько, навчання довелося
завершувати в Прилуцькій гімназії. Можливо, ця втрата і привела його до думки
продовжити навчання на медичному факультеті Київського університету ім. Св.
Володимира, куди він вступив у 1913 р. У період Першої світової війни Ю. Вороний студентом-медиком працював в одному з
перев'язувальних загонів Південно-Західного обласного земського комітету
допомоги хворим і пораненим воїнам на війні.
16 січня 1918 р. Юрій Вороний брав участь у бою під
залізничною станцією Крути (перегін Бахмач-Ніжин). Загін, зібраний похапки з
курсантів військових навчальних закладів, студентів і гімназистів-старшокласників
намагався перегородити шлях на Київ московському загону особливого призначення
(див. також [2]). За радянських часів про цей факт Ю. Вороному не раз
нагадували. У ті ж роки, його дружина —
Віра Йосипівна Нечаєвська - також брала участь у молодіжному
національно-патріотичному русі: у 1917 р. вона була членом Української
Центральної Ради від Жіночого союзу [5].
Закінчив своє навчання і отримав диплом лікаря Ю.Ю.
Вороний лише у 1921 р. Це вже був диплом Київської державної медичної академії,
яка через рік була перейменована в Київський медичний інститут, де він був залишений
аспірантом кафедри хірургії для підготовки до професорського звання і вже з
1923 р. працював ординатором.
"Інтерес до експериментальних досліджень з пересадки
органів на рубежі ХІХ-ХХ ст. в багатьох країнах світу зріс
завдяки роботам Е. Ульмана (Ullimann), який у м. Відні вперше в
експерименті на тваринах провів пересадку нирки (нирку собаки на шию козі, але
через три тижні відбулося відторгнення). І особливо завдяки Алексису Каррелю (Carrel), французькому хірургу, що багато років працював у Нью-Йорку, розробив
техніку судинного шва і довів можливість зшивання судин (шов Карреля практично
вирішив технічну проблему пересадки нирки. За своє відкриття Каррель був
удостоєний Нобелівської премії" [2].
Починав Ю. Вороний свою діяльність у Києві під
керівництвом проф. М.М. Волковича, згодом у клініці професора Є.Г. Черняхівского, звідки надіслав
до журналу "Українські медичні вісті" свою першу роботу "До
питання про вроджені лімфангіоми шиї" (1925). У 1926 р. Юрій Юрійович був
призначений асистентом науково - дослідницької кафедри факультетської хірургії
Харківського медичного інституту, яку очолював видатний учений, піонер
вітчизняної гемотрансфу- зіології, автор численних розробок з питань трансплантології, зокрема переливання трупної крові, професор В.М. Шамов.
Ю.Ю. Вороний — студент
Київського університету ім. Св. Володимира. 1915 р.
Київ, 1922-23 рр. Третій зліва
в першому ряду — проф. М.М. Волкович, третій зліва в другому ряду — Ю.Ю.
Вороний
Ю. Вороний виконав низку наукових праць з трансплантації
органів, про що в 1929 р. доповідав на пленумі хірургічної секції Харківського
медичного товариства. Першу свою успішну пересадку нирки в експериментальних
умовах собаці Ю. Вороной здійснив в клініці професора В.М. Шамова. Звіти про ці дослідження були
надруковані в [20-22], а у 1930 р., на III Всесоюзному з'їзді фізіологів, Вороной продемонстрував собаку з
пересадженою ниркою на правій стороні шиї і ознайомив з ходом операції [3].
Праці Ю. Вороного привернули до себе увагу хірургічної громадськості країни, не
залишилася вона непоміченою і в урядових колах.
У травні
1931 р. до ХМІ надійшов наказ НКОЗ України № 43, у якому говорилося:
"Народний Комісаріат Охорони Здоров'я України, відзначаючи велику
цінність науково-дослідних робіт асистента хірургічної клініки лікаря Ю.
Вороного з вивчення імунобіологічних властивостей організму при
трансплантаціях, а також у справі удосконалення техніки судинного шва,
премірує лікаря Ю.Ю. Вороного науковою командировкою до Ленінграда для
удосконалення та поглиблення своїх знань".
У квітні 1931 р. за ініціативи і під керівництвом проф.
В.М. Шамова в Харкові був створений Інститут гематології і переливання крові
(згодом — Всеукраїнський інститут невідкладної хірургії і переливання крові),
опорні пункти якого були відкриті в різних містах України, зокрема, у Херсоні.
Ю.Ю. Вороний
був призначений старшим науковим співробітником цього інституту і з вересня
1931 р. переведений на роботу в Херсонський опорний пункт. Одночасно у Харківському
медичному інституті був виданий наказ, у якому вказувалося, що асистентові
хірургічної клініки Ю.Ю. Вороному "надається відпустка без утримання на 1
рік для завідування відділенням і всією Радлікарнею міста Херсона з 01.09.1931
по 01.09.1932 р.". Цей наказ — красномовне підтвердження того, наскільки
країні були потрібні в той час медичні кадри. Про це свідчить і той факт, що в
1931-1932 р. на базі лікувальних установ і медичних інститутів в окремих містах
створювалися виробничі медичні інститути, де без відриву від роботи молодші
медичні працівники одержували вищу освіту (у літературі того часу можна зустріти
назву "ВИШ-Лікарня"). Був створений такий інститут і в Херсоні, а
директором призначений Ю.Ю. Вороний, який також завідував у ньому кафедрою
оперативної хірургії і топографічної анатомії. Кілька років життя Ю.Ю.
Вороного (1931-1936) були тісно пов'язані з Херсоном, де молодий хірург швидко
завоював незаперечний авторитет лікаря і педагога. З повним правом він
користувався повагою і любов'ю своїх учнів і вдячністю пацієнтів. І тут Ю.Ю.
Вороний не залишав експериментів, пов'язаних із трансплантацією органів,
шліфував свою хірургічну майстерність. У Херсоні він провів багато складних
операцій, уперше в цьому регіоні виконав переливання крові, прооперував
хворого з ножовим пораненням серця.
Ю.Ю. Вороний з персоналом
опорного пункту Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії і переливання
крові в м. Херсоні. 1930-ті роки
Цікавим документом того часу є наказ № 93 від 16.10.1932
р. по Всеукраїнському інституту невідкладної хірургії і переливання крові,
завідувачу опорного пункту інституту в м. Херсоні лікареві Ю.Ю. Вороному
"за проведену зразкову роботу в частинах Миколаївського гарнізону"
оголошено подяку. Із доданого до нього листа дивізійного лікаря 15-ї стрілецької
Сиваської дивізії довідаємося, що під "досвідченим керівництвом д-ра Вороного
з лікарями частин проведені заняття з визначення групи крові, операції узяття
крові в донора і переливання її, а також навчання методиці узяття крові від
трупа".
Брати Олександр і Юрій Вороний з родинами. 1936 р.
Напружена лікарська, викладацька і наукова праця в
Херсоні переривалася тривалими поїздками в Харків у головну установу —
Всеукраїнський інститут невідкладної хірургії і переливання крові. Саме тут, у
хірургічній клініці інституту, якою у той час завідував проф. А.А. Бельц, 3
квітня 1933 року Ю.Ю. Вороний провів першу у світі операцію з пересадки
кадаверної (трупної) нирки від людини людині. Про цю подію сам автор дуже
докладно розповів в статті "До питання про блокаду
ретикуло-ендотеліального апарату в людини при деяких формах отруєнь сулемою і
про вільне пересадження цілої нирки, узятої від трупа, як метод лікування при
цьому отруєнні", поміщеної в 1 томі "Праць Всеукраїнського інституту
невідкладної хірургії і переливання крові", виданих у м. Дніпропетровську
в 1934 р. [23].
Перша гомотрансплантація нирки стала результатом
багаторічного наполегливого наукового і практичного пошуку, розробки та
удосконалення новітніх хірургічних методик, перевірки досягнутого в
експерименті і, звичайно, високої особистої хірургічної майстерності.
Операція пройшла успішно. Хворій віком 26 років
пересадили нирку 60-літнього реципієнта, що загинув від перелому основи черепа.
Нирку взяли через 6 годин після його смерті, а пересадили її на судини стегна з
виводом кукси сечоводу на шкіру. Не були взяті до уваги фактори сумісності
тканин і органів, навіть групова належність донора і реципієнта, але Ю.Ю.
Вороний зробив це спеціально, маючи своє наукове обгрунтування можливості
ігнорування цієї розбіжності, а саме: він розглядав трансплантацію як
тимчасову дію, яка є потрібною до моменту відновлення функції власних нирок,
уражених сулемою. Хвора прожила два дні і померла, але в першу добу після
операції пересаджена нирка давала сечовипускання, шо призвело хоча й до
короткочасного, але поліпшення стану хворої.
Протягом всієї операції й у післяопераційний період
харківський біохімік проф. Г.
Лейбфрейд робив аналізи крові, а автопсію після смерті пацієнтки
виконав харківський патологоанатом проф.
М.Ф. Мельников-Розведенков. Препарат пересадженої нирки дотепер
зберігається на кафедрі патологічної анатомії Харківського національного
медичного університету.
Тоді ж у Херсонській газеті "Наддніпрянська
правда" була надрукована стаття директора клініки професора A.A. Бельця "Важливий дослід лікаря
Ю.Ю. Вороного", де підкреслювалося, що "опрацьований тов. Вороним
метод пересаджувати цілу нирку від людського трупа є цінне відкриття, яке
вперше публікують у світовій медичній літературі".
"Сім'я Ю.Ю. Вороного проживала на території
міськлікарні в окремому будинку, на другому поверсі. У квартирі окрім житлових
кімнат була обладнана спортивна кімната і кімната під лабораторію, в якій Юрій
Вороной проводив свої дослідження з пересадження нирки. Разом з Юрієм Юрійовичем
і Вірою Йосипівною проживали і їхні діти. У лікарні, проте, продовжувалися
чвари серед співробітників, які не могли не відображатися на роботі всієї
лікарні. Тому 14 грудня 1934 року бюро Херсонського міськпарткому і президією
міськради була прийнята Ухвала «Про захист тов. Вороного». Ця Ухвала морально
підтримала лікаря Вороного і «заспокоїла» лікарів, що виступали проти Вороного.
Це був час доносів і пошуку ворога народу, а «друзі» Вороного про його
соціальне походження були добре поінформовані" |2].
Доречним буде нагадати маловідомі факти з історії родини
Вороних. У нього був старший брат Олександр, також лікар і також хірург. На
початку 1930-х років він працював у Яготині, багато займався науковими дослідженнями,
зокрема, розробляв проблему етіології ракових захворювань. У книзі "XX
років радянської медицини на Україні" у розділі
"Патоморфологія" академік
М.Ф. Мельников-
Розведенков відзначав, шо "можна
вважати особливо поворотним у розвитку української патоморфології. Цей рік
характерний серед інших важних справ і починань розвитком біофізичної
інтерпретації механізму виникнення раку, розроблюваної яготинським районним
лікарем Вороним". У 1936 р. у збірнику праць Українського інституту
експериментальної медицини була поміщена стаття О.Ю. Вороного "До питання про біофізичну інтерпретацію
механізму виникнення бластомотозного росту в ракових новотворах". На
жаль, О.Ю. Вороного спіткала доля багатьох учених періоду сталінських репресій.
Він був репресований, як згадують родичі, за спробу надрукувати свою працю за
кордоном. Відбував покарання поблизу Сиктивкару, де передчасно і помер.
|
