Вперше я почув прізвище Георгія Вороного в грудні 1997 року під час роботи міжнародної конференції, в доповіді світлої пам’яті Миколи Михайловича Амосова, що була присвячена проблемі еволюції Космосу та Вселенського Розуму.

У Великій радянській енциклопедії та підручниках з математики я не знайшов бодай згадування цього прізвища.

Хто такий Георгій Вороний? Що за людина стоїть за цим прізвищем?

Георгій Феодосійович Вороний – професор Варшавського та Петербурзького університетів, член-кореспондент Російської академії наук, вчений математик, якого ще за життя світова спільнота визнала генієм.

Він народився у невеликому містечку з чарівною назвою Журавка, що розташоване в Варвинському районі, в квітні 1868 році.

Батько Феодосій Якович Вороний – професор словесності, працював викладачем в Ніжинському ліцеї та директором Прилуцької гімназії. Для громади села збудував за власні кошти школу та заснував безкоштовну бібліотеку з багатотисячним зібранням книг.

У 15 років, в рік закінчення Прилуцької гімназії, в математичному журналі Київського університету була опублікована перша наукова праця Георгія Вороного.

У серпні 1885 року він приїжджає до Петербургу, щоб вивчати математику в університеті. Ще студентом він знаходить доведення теореми про бернулієві числа, над якою безрезультатно працював знаменитий Дж. Адамс, якого знаємо як відкривача планети Нептун на «кінчику пера».

В 26 років він стає професором Варшавського університету. Йому вдалось знайти алгоритм розв’язку теорії рівнянь вищих степенів, над якими працювали з часів Ейлера усі найвидатніші математики.

Це було неперевершене відкриття. Його ім’я стає широко відомим в науковому світі.

Дослідження в галузі геометрії чисел було визнано найглибшим дослідженням у всій світовій математичній літературі, а своєрідність методів свідчила про геніальність автора.

Його лебединою піснею стала робота про розбиття аналітичного простору на елементарні ячейки.

 Праці Георгія Вороного відрізняються своєю глибиною, довершеністю і залишили глибокий слід у математиці. Кожна його робота або капітальна в даному обсягу, або відкриває велику ділянку досліджень, що залишили глибокий слід у математиці.

Георгій Вороний один з найяскравіших індивідуальностей в історії математики, в якому гармонійно поєднувалось обдарування геометра і аналітика, віртуоза математичного аналізу.

За характером енергійний, блискуче дотепний співрозмовник, часом надмірно вибуховий, елегантний красень, за яким зітхали шляхетні варшавські пані, але він все своє життя кохав тільки одну свою Олю, Ольгу Крицьку – дівчину з сусідського села Богдани, яка була і дружиною, і вірним помічником.

Його спосіб життя визначався невсипущим, невгамовним бажанням не тільки жати, але й засівати, ділитись із сучасниками та полишити нащадкам повноколосу ниву знань.

Неподалік від батьківського дому на землі, що залишилась у спадок від діда Якова, Георгій Феодосійович побудував в заплаві Удаю ошатний одноповерховий будинок, а біля будинку заклав парк, посадив сад, спланував невелике озеро, насипав греблю. Тут все було милим його серцю. «Я приїжджаю сюди оживати від чужини й наснажувати свій творчий дух. Я цілий рік марив тобою», – ці слова адресовані рідній Журавці.

В Журавці народились всі його шестеро дітей, задумувалась та створювалась переважна частина його праць.

Тут була його рідна земля, кохана дружина, оспівана Україна. Він приїздив сюди з сім’єю щорічно. Жити в Журавці було для нього святом.

20 листопада 1908 року вченого не стало. Між датою народження і датою смерті всього 40 зоряних років видатного вченого, великого Українця, який був гордістю світової науки.

Виконуючи заповіт, його забальзамоване тіло перевозять з Варшави до рідної Журавки і ховають у збудованому склепі на кладовищі неподалік від родової садиби Вороних.

Після подій 1917 року долю українського народу в повній мірі розділила сім’я вченого. З жорстокістю божевільного зруйнували склеп, де було поховано тіло видатного вченого, понищили садибу, повирубували сади, що садились декількома поколіннями, розграбували бібліотеку. Вдову Вороного, Ольгу Митрофанівну, викинули з меншою донькою та онуками з будинку на вулицю.

Вся родина Вороних зазнала поневірянь та репресій. Було сплюндровано все, що стосувалось імені геніального вченого. Довгий час на могилі, куди добрі люди перенесли прах видатного математика, не було ніякого знаку. Тільки в 1983 році громада села поставила гранітну стелу, що, мов нещасна сиротина стоїть на сільському вигоні.

Довгий час в будинку Вороних розміщувалась початкова школа. Після побудови нової школи, будівля спорожніла.

Упродовж багатьох років Академія наук України безрезультатно піднімала питання про реставрацію будинку та розміщення в ньому меморіального музею Григорія Вороного.

Нарешті в 1993 році рішенням Чернігівської обласної ради будинок було визнано пам’яткою історії, встановлено охоронну зону…І в тому ж році меморіальний будинок, цю унікальну культурну та історичну пам’ятку було знесено.

Так і хочеться сказати: «Господи, коли ж ми навчимось шанувати своїх велетнів, пробудимось і пробудимо свою совість?».

Могила на пустирі, дуб, мов пам’ятник багатостраждальному роду Вороних, замулене озеро та сліди здичавілого парку – ось і все, що нагадує в Журавці про славетно вченого зі світовим іменем та шляхетну родину Вороних, що подарувала світу генія.

Феноменом вченого є той факт, що побудовані ним математичні моделі виявились дуже зручним інструментом для дослідників найрізноманітніших сфер: кристалографії, фізики, хімічної інженерії, робототехніки, комп’ютерної графіки, проблем штучного інтелекту.

Зараз у науковому світі загальновизнаними є поняття «клітина Вороного», «мозаїка Вороного», «метод Вороного», «розбиття Вороного». Близько тридцяти років тому діаграми Вороного було введено у теоретичну комп’ютерну науку. З того часу діаграми стали повсюдно вживати у проектах із геометрично-просторовим алгоритмом. Періодично в країнах світу проводяться наукові конгреси та конференції, присвячені діаграмам Вороного.

Інститут математики АН України, починаючи з 1993 року, один раз на п’ять років проводить Міжнародні конференції, присвячені стану розвитку напрямків науки, закладених в працях вченого.

Остання, четверта конференція, була проведена в Києві. Вчені 28 країн світу відвідали батьківщину Георгія Феодосійовича.

Щомісяця в світі друкується більше 80 нових досліджень, що базуються на відкриттях математика. У деяких країнах поняття про діаграми Вороного введено у програму шкільної освіти.

Така увага до творчості нашого земляка, свідчить, що, хоча роботи українського математика були визнані геніальними ще його сучасниками, та справжнє значення його наукової спадщини розкривається лише в наш час.

Його фундаментальний цикл ідей по самоорганізації Простору та Гармонії лягли в основу загальновизнаних робіт американського математика і філософа Майкла Геллера, в яких аргументується існування Вселенського Розуму, як першоджерела створення Всесвіту, першоджерела фундаментальних законів, за допомогою яких осягається людиною світовий Лад та узгоджується її життя з Всесвітом. Погляди Вороного були співзвучні філософії великого мислителя Григорія Сковороди.

Блискучим авторитетним підтвердженням математичної теорії Гармонії Г.Вороного є роботи Лауреатів Нобелівської премії: творця теорії відносності А.Ейнштейна та батьків квантової фізики, М.Планка та В. Гейзенберга, що привели до формування «космічної релігії», яка визначає існування вищого Духа, який творить світову Гармонію.

В 2013 році Міжнародною науковою спільнотою планується широке відзначення 145-річниці з дня народження та 105-річниці з дня смерті вченого. А де ж ми? Ті, що живуть на благодатній Чернігово-Сіверській землі, яка подарувала людству блискуче сузір’я державних діячів, чарівників слова, музики, живопису та генія математики? Як не згадати слова великого поета України Б.Олійника: «Уставай! Бачиш, день невгамовно згора. Може стати, що завтра вже пізно».

Добре, що першими це зрозуміли земляки вченого, ті, що топтали ряст на одних з ним стежках, вони і ініціювали створення Благодійного Фонду імені Георгія Вороного.

Серед засновників Фонду внучка вченого Неля Григорівна Швець, науковці, працівники державних установ та органів міського самоврядування, дипломати, представники бізнесових структур та промислових підприємств Варвинщини.

11 вересня 2010 року відбулись загальні збори засновників Благодійного Фонду імені Георгія Вороного та членів Фонду. Президентом Фонду обрано Ольгу Миколаївну Оберемко, головою Наглядової ради – Миколу Івановича Моторка.

Першочерговими завданнями фонду визначені:

· збір матеріалів та створення музею Г.Вороного, популяризація його спадщини;

· відкриття пам’ятника та меморіальних дошок на батьківщині вченого;

· облаштування парку на місті поховання вченого та його батьків;

· створення на базі Фонду бібліотеки та архіву друкованих та інших матеріалів про життя Вороного та його родини;

· розроблення туристичного маршруту «Шляхи Георгія Вороного» та виготовлення пам’ятних сувенірів;

· створення та забезпечення діяльності сайту Фонду, на базі якого організувати випуск інтернет-газети;

· щорічне проведення районної шкільної олімпіади з математики, матеріальна підтримка талановитої молоді села та району.

Що на сьогодні вже зроблено?

За кошти, виділені депутатом обласної ради, начальником управління освіти облдержадміністрації Анатолієм Заліським, відремонтовано приміщення для музею.

Зараз ведуться роботи по проектуванню музею та активний пошук документів.

На фізико-математичному факультеті Чернігівського національного університету імені Т.Г.Шевченка заснована стипендія імені Г.Вороного.

Управління освіти Варвинської районної ради прийняло рішення про проведення щорічної олімпіади з математики та нагородження переможців премією імені Г.Вороного.

Фонд має надійну підтримку та зацікавленість в реалізації планів з боку голови облдержадміністрації Володимира Хоменка, він миттєво відгукнувся на наші пропозиції.

На урочистому зібранні з нагоди Дня вчителя Володимир Миколайович повідомив про заснування щорічної премії імені Георгія Вороного для вищих навчальних закладів області.

Йому болить, він, як і ми, мріє, щоб Журавка стала математичною Меккою. Один з перших, він передав в бібліотеку Фонду художні твори Чернігівських письменників.

Споконвіку в Україні великі справи робились толокою.

Ми звертаємось до Вас, до всіх небайдужих українців. Допоможіть створити духовний центр, центр імені Георгія Вороного в Журавці.

Усі ми бодай по цеглині повинні вносити посильний вклад у відновлення та будівництво соборів наших душ.

Вірю, що Чернігівщина зможе гідно вшанувати свого геніального сина.

20 листопада – день пам’яті Георгія Феодосійовича Вороного. У цей день запалимо свічку пам’яті великому Сину України.