Уривки з роману-есе "Георгій Вороний. Геній математики з українським серцем”

Олександер ШОКАЛО, письменник, головний редактор журналу "Український Світ”

Батьківщина Георгія Вороного — Приудайська Сіверщина.

20 листопада — 100-ті роковини пам’яті Г. Ф. Вороного

Творець математичної теорії ладу Георгій Феодосійович Вороний залишився в історії української й світової науки не лише як геніальний вчений, а й як рідкісного благородства особистість, один із найвідданіших визнавців Істини — духовних подвижників. Колеги згадували про Георгія Феодосійовича як про надзвичайно працьовитого й відданого науці вченого. Професор Г. Ф. Вороний мав у послужному списку понад 18 років державної служби на посаді "в V класі”, був статським радником, кавалером орденів Святого Володимира IV ступеня, Святої Анни II ступеня і Святого Станіслава II ступеня, мав срібну медаль на пам’ять про царювання імператора Олександра ІІІ. І при цих чинах і регаліях усі знали Вороного як "правдиву, чуйну й сердечну людину”…

Ще з юності Георгій задумується над розв’язанням пекучих проблем суспільного життя й не приймає революційних методів боротьби з "жахливим режимом” (бо революція призводить до руйнівного хаосу), зазначаючи в щоденнику: "Жодних політичних тенденцій я не маю…” Він не захоплюється ідеями абстрактної свободи, а бачить шлях досягнення ладу в суспільстві через особисту моральну зрілість, духовний саморозвиток людей та реальний вияв їхньої власної волі до життя й солідарної громадянської волі. Ніхто не принесе людям спасіння, не ощасливить іззовні, кожен сам повинен осилити цей шлях ізсередини — власним серцем, розумом і дієвістю прийти до владованого життя, до щастя. Тільки такими внутрішніми й солідарними силами можливо досягти ладу в масштабах суспільства, а не зовнішніми примусовими способами політичного невігластва й диктатури панівного класу над пригніченим людом, що їх проповідували марксисти. Г. Вороний, як і інші свідомі земляки-сіверці, сповідував високий моральний принцип українського звичаєвого, вічового права, що його ясно по-сучасному сформулював П. Куліш: "Політика повинна питати дороги в науки”. Головна справа життя Г. Вороного — наукова праця, яка відкриває шлях подолання суспільних проблем: "…коли мій розумовий кругозір розшириться, можливо, вдасться знайти їх розв’язання”, — записав він ще юнаком у щоденнику. Як надзвичайно яскрава індивідуальність учений поєднував ясний світогляд і високу моральність із глибокими математичними знаннями й видатним педагогічним талантом. Працюючи головним чином у галузі теорії чисел, Г. Вороний майже кожною працею започатковував нові напрями в математиці й став фундатором трьох найважливіших напрямів: аналітичної теорії чисел, геометричної теорії чисел, алгебраїчної теорії чисел. Праці вченого, визнані геніальними ще за його життя, знайшли продовження саме в наш час і нині набули поширення в багатьох актуальних напрямах науки, зокрема, в комп’ютерній графіці, геометричному моделюванні, конструюванні роботів, розпізнаванні образів, створенні штучного інтелекту, побудові географічних інформаційних систем, мікробіології, радіаційній фізиці, фізичній хімії, астрономії, астрофізиці, кристалографії, медицині, археології, антропології, картографії тощо.

Створені Г. Ф. Вороним поняття й методи виявились найвищою мірою плодотворними, про що свідчить широке вживання іменних термінів: формула Вороного, діаграма Вороного, метод Вороного (на зразок: теорема Піфагора чи біном Ньютона). Діаграми Вороного використовують фахівці найрізноманітніших галузей знань майже в усіх країнах Європи, в Австралії, США, Канаді, Японії, Південній Кореї, Гонконгу, Новій Зеландії та ін. За підрахунками фахівців у галузі діаграм Вороного, щомісяця у світі друкують в середньому 80 нових досліджень, що базуються на відкриттях Вороного. Останні роки життя Г. Ф. Вороний займався аналізом "примітивних” паралелоедрів і "розбиттям” (діленням) простору на багатогранники. Його вершинним осягненням стала ідея алгоритму розв’язання всіх питань теорії невизначених квадратичних форм: "Вчора я вперше осягнув чітку ідею алгоритму, який повинен розв’язати всі питання теорії форм, яку я розглядаю, і вчора ж я мав сильний напад жовчної кольки, який завадив мені працювати ввечері й не дав можливості заснути майже цілу ніч. Я так боюсь, аби результати моїх тривалих зусиль, які я так тяжко здобував, не загинули разом зі мною, але тим часом довести їх до ладу так важко. Багато чого я тільки вгадую якимось чуттям, яке саме тепер, під час недуги, у мене загострилось…” — зафіксував учений мить осяяння в математичному щоденнику 20 лютого 1908 року, перебуваючи в Новочеркаську як виконувач обов’язків декана механічного факультету Донського політехнічного інституту. У некролозі професор І. Р. Брайцев (друг і колега Г. Ф. Вороного по Варшавському політехнічному інституту) висловив глибокий жаль з приводу того, що з грандіозної праці з теорії невизначених квадратичних форм Вороний мав змогу викласти на папері лише невелику її частину: "Навряд чи з цього хоч би частково можна буде відтворити ті дуже мудрі геометричні міркування, які привели до згаданого в щоденнику алгоритму, що про нього покійний завжди говорив із великим натхненням і захопленням. Аби це зробити, недостатньо в загальних рисах знати ті міркування, якими керувався покійний у своїх дослідженнях, а треба бути таким самим глибоким знавцем теорії квадратичних форм з n-змінними, яким був він, потрібно володіти такою самою дивовижною технікою в цій галузі, якою під кінець свого життя володів небіжчик. До того ж, потрібно так само самовіддано любити цю галузь математичної науки, як любив її він… А як він любив математику!” Тільки через чверть століття один із найталановитіших учнів Георгія Вороного Борис Делоне напише, що ідея його вчителя "знову з’являється в сучасній теорії структури твердої речовини, і загалом можна сказати, що цей фундаментальний цикл ідей Вороного далеко ще не завершений” (Б. Делоне. Юрій Тодосьович Вороний // Журнал математичного циклу Всеукраїнської Академії наук: Т. 1, № 2, 1933). Геній зосереджувався в основному на теорії ірраціональностей і систематизував усі свої математичні відкриття в галузі теорії чисел у перспективі осягнення Всеєдиного Ладу як структурної організованості Всесвіту. Його набутки нині поширюються в дослідженнях не тільки математичної, а й космологічної та морально-філософської проблематики — в езотериці й екзотериці.Осмислюючи ідеї-осяяння Г. Вороного щодо розмірення простору в поєднанні з найновішими здобутками математичних, фізичних і філософських методів пізнання, можна зробити висновок, що його "фундаментальний цикл ідей” передує новітнім відкриттям у багатьох галузях знань. Геній не лише осягнув принцип самоорганізації чотиривимірного часопростору, а й сягнув джерела Всеєдиного Ладу, яке перебуває поза простором і часом у безмежжі й безвічності та владовує їх. Саме через квадратичну форму як просторовий вияв життєродної сутності в земному світі Г. Вороний осягав принцип організації простору і вгадував "якимось чуттям” джерело світового Ладу. Застосовуючи цей метод Вороного до етнології й етногеографії, можна дослідити, зокрема, як народ розмірює, організовує, владовує культурний і геополітичний простір своєї етнічної території та які чинники формують просторову форму країни на земній поверхні й визначають її часові (вікові) параметри. Джерело математичних знань про ладову, гармонійну основу світотворення й джерело національного духу, силою якого народ творить культурний простір свого етнічного світу, безпосередньо пов’язані з першоджерелом світового Ладу — Всеєдиним Духом-Розумом, що в українській міфології зветься Дій. Як же Всеєдиний-Дій уладовує простір і час, перебуваючи у безмежжі й безвічності? Простір розвивається-розмірюється з ефіру (вакууму) і згортається в ефір; час витікає-розмірюється з безвічності й плине в безвічність. Ефір і безвічність становлять неподільну субстанцію первинного часопростору, з якої розгортаються і в яку згортаються простір і час. Саме в ній перебуває світотворчий первінь Всеєдиного Ладу. Звідси, як у давнину казали, — з ефіру, а нині — з вакууму, в якому пульсує безвічність, витікає творча енергія Всеєдиного — ясний, чистий початок життєтворення. Вакуум — це всеєдине інформаційне поле, динамічно-врівноважений нерозгорнутий часопростір, де швидкість поширення інформації через вакуумні коливання абсолютна, як мить осяяння, й незрівнянно перевищує швидкість світла. Це, по суті, швидкість тонкої енергії думки. Надшвидкі частки тонкої енергії передають життєво важливу інформацію про все, що відбувається у Всесвіті. Такі елементарні частки — тахіони, які рухаються з надсвітловою швидкістю, відкрив у 1980-х роках американський фізик українського походження Олекса Біланюк разом з індійськими колегами Е. Сударшаном і В. Дешпанде. А 1996 року професор Башкирського університету Нажип Валітов ґрунтовно спростував хибну тезу А. Ейнштейна, що швидкість розповсюдження інформації не може перевищувати швидкості світла. Учений математично довів, що будь-які об’єкти у Всесвіті взаємодіють один з одним миттєво, незалежно від відстані між ними. Інформація передається завдяки вакуумним коливанням під час хімічного збудження атомів і молекул та миттєво поширюється силовими лініями електромагнітного й гравітаційного полів. А нещодавно український фізик Сергій Сітько довів на фізичному рівні існування душі як первинного механізму забезпечення людського життя, відкривши взаємозв’язок усього живого в когерентному полі, яке становить основу квантової медицини. Ще за одвічними ведичними синкретичними знаннями орійських (сонцесповідувальних) народів, які підтвердила Піфагорійська математична школа, план уладування Всесвіту (світової всеєдності) має числову сутність. І тільки математичні знання — найдавніші й найутаємниченіші — спроможні осягти той усеєдиний план гармонійно-числового владування Космосу (поняття Космос — Лад, владований Всесвіт запровадив Піфагор). "Суть речей — числа” — така засаднича формула Піфагорійської філософсько-теософської школи (Піфагорійського союзу), що засвідчує глибинне осягнення владованості світової всеєдності за допомогою чисел, проміжної ланки між безвічними сутностями, що перебувають поза часом і простором, та чуттєвою реальністю й людською свідомістю.Оскільки математика завдяки своєму герметизму захищена і від догматів релігії, й від догм матеріалістичної філософії, вона безпосередньо осягає Істину й приводить передову наукову думку до визнання існування духовної дійсності — високочастотної пульсації тонкої життєтворчої енергії у формі вакуумних коливань. А духовність людини — це високочастотний спектр коливань її внутрішньої енергії. Недавно американський математик і філософ Майкл Геллер у дусі "фундаментального циклу ідей” Георгія Вороного математичними розрахунками довів існування ладуючої первини у світовій Всеєдності — Всеєдиного. Осягнення Вороного й Геллера засвідчують, що Всеєдиний — першоджерело Всесвіту, а також першоджерело математичних законів, за допомогою яких осягаємо світовий Лад, і творчого духу та морального закону в людині, за допомогою яких узгоджуємо своє життя із Всеєдиним Ладом. "Фундаментальний цикл ідей” Георгія Вороного можна назвати фундаментальною математичною теорією Ладу або ладотворення. Ладотворення — це дієвість творчого Духу-Розуму й моральної життєвої волі. А математична теорія ладотворення Вороного — доведення наявності всеєдиної творчої первини, яка розмірює-владовує найрізноманітніші форми життя у світовій Всеєдності згідно з законом Усеєдиного Ладу. У недалекому майбутньому духовна сила людських сердець формуватиме лад в Українському світі, налагоджуватиме взаємодію національних культур у світовому культурно-цивілізаційному просторі. Духовний провідник у цій ясній перспективі — геній Георгія Вороного, творця математичної теорії Ладу.