БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ІМЕНІ

Георгія Вороного

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 98
Форма входу
Випадкове фото
Пошук
Прогноз погоди

Каталог статей

Головна » Статті » Статті (Українська мова)

Вічне перехрестя Вороних
Деснянська правда, 28 квітня 2011р. № 46.

«Для його слави вже нічого не треба,
але він треба для нашої слави». – Михайло Булгаков.

Дивовижно щедра талантами Чернігово-Сіверська земля. Яке блискуче сузір’я державних діячів, чарівників слова, музики та мистецтва, романтиків космосу подарувала вона людству.
Кожен куточок Чернігівського краю дихає історією і звитягою, тішить неповторною мальовничою красою.
Помандруймо ж до козацького містечка Журавки, що на Варвинщині, звідки проросло коріння геніального математика Георгія Феодосійовича Вороного, що народився 28 квітня 1868 року, та його славних нащадків.
В Журавці мешкають старожили, які з упевненістю покажуть, де стояла садиба Вороного: «Ось тут на вигоні – показує на пустир 86-річна Варвара Квас, – стояла садиба Вороних, тут був сад, а отут була гребля та копанка…»
    Професор Варшавського та Петербурзького університетів, член-кореспондент Російської академії наук, був одним з творців геометрії чисел. Кожна його праця започаткувала нові напрямки в математиці, він став фундатором аналітичної, геометричної та алгебраїчної теорії чисел.
Його перша робота була опублікована у 15 років, в рік закінчення Прилуцької гімназії.
Будучи студентом Петербурзького університету, він знаходить доведення теореми про бернулієві числа, над якою безрезультатно працював знаменитий Дж. Адамс, якого знаємо як відкривача планети Нептун на «кінчику пера». Йому вдалося знайти алгоритм розв’язку рівнянь вищих степенів, над якими працювали з часів Ейлера усі найвидатніші математики світу. Це було неперевершене відкриття.
Дослідження в галузі геометрії чисел було визнано найглибшим дослідженням у всій світовій математичній літературі.
    Ще за життя, його сучасниками, наукові роботи вченого були визнані геніальними, але справжнє значення його наукового спадку розкривається лише в наш час.
Його лебединою піснею стала робота про розбиття аналітичного простору на елементарні ячейки.
    Загальновизнані в світі «діаграми Вороного» сьогодні широко використовуються в робототехніці, хімічній інженерії, мікробіології, кристалографії, комп’ютерній графіці для вирішення проблем штучного інтелекту.
    Його фундаментальний цикл ідей про самоорганізацію Простору творець теорії відносності А.Ейнштейн, батьки квантової фізики М.Планк та В.Гейзенберг називали філософським осмисленням гармонії Всесвіту, що призводять до визнання існування вселенського Розуму, як першоджерела створення Всесвіту та фундаментальних законів, за допомогою яких осягається людиною світовий Лад.
Один з його сучасників, академік Д.Граве, писав: «Життя великого математика Георгія Вороного складалось так, що в силу природи своєї, він був ніби зітканий з добра, таланту, болю та любові».
Всього 40 зоряних років було відміряно видатному вченому, великому українцю, який став гордістю світової науки.
Cвіт шанує видатного математика. Щорічно йому та розвитку його ідей присвячуються сотні статей науковців математичних центрів світу. Повертається із забуття ім’я вченого і на Чернігівщині.
У 2013 році Міжнародною науковою спільнотою планується широке відзначення 145-річниці з дня народження нашого славетного земляка.
    За пропозицією голови Чернігівської ОДА Володимира Миколайовича Хоменка рішенням обласної ради започаткована премія Георгія Вороного для вищих навчальних закладів, органами місцевого самоврядування вишукується можливість виготовлення та установка пам’ятника вченому на території школи.
    Благодійним Фондом імені Георгія Вороного, що створений рік назад, ведуться роботи по створенню музею математика, ініціюються проведення олімпіад з математики та конференцій учнівської молоді, які присвячені роботам геніального вченого.
    За особливі заслуги в галузі вивчення математики 28 учнів шкіл області нагороджені Почесною грамотою Фонду та подарунками.
    28 квітня в Журавці, яка наснажувала його творчий дух, буде проведено широке коло заходів, присвячених 113-річниці з дня народження великого сина України.
    Дивовижною зіркою, що вела його по життю, була математика. Крилами, що допомагали підніматись до цих зірок, була родина.
    «Яке це щастя для мене, я наречений Олі. Я кохаю її», - писав у своєму щоденнику молодий Георгій. Ольга Крицька полонила його серце ще в юності, і він все життя ніжно кохав її.
    Вона була йому і ніжною дружиною, і другом, і помічником. А ще вона подарувала йому п’ятьох дітей: двох хлопчиків, Олександра та Юрія, і трьох дівчат, Олександру, Марію та Олену. Ольга Митрофанівна допомагала чоловіку упорядковувати його роботи, слідкувала за фінансовими справами родини. Вона була достойною дружиною генія математики.
Після трагічного 1908 року, коли раптово помер Георгій Вороний, весь тягар турбот про малолітніх дітей ліг на її плечі. Вона стала берегинею, порадницею для дітей, зуміла вистояти, не зламатись, коли чинилась наруга над пам’яттю вченого, коли її під час колективізації вигнали з родинного гнізда.
Дітей в сім’ї оточувала любов та трепетне ставлення до рідного дому, до України.
В їх Варшавському домі звучала українська, польська, французька, російська мови. Для дітей це багатоголосся було звичним явищем, і їх світогляд формувався під впливом високоосвічених батьків та могутнього культурного середовища, яке їх оточувало.
Кожен рік на ціле літо родина Вороних приїздила в Журавку, яку безмежно любив батько, і де так плідно йому працювалось. Діти з нетерпінням чекали цього приїзду, бо тут можна було досхочу купатися в ставку, вдихати пахощі м’яти та дозріваючих яблук, бігати з сільськими однолітками, зустрічати стомлену череду корів, що поверталася додому з запашних луків, піднімаючи кучеряву куряву, наповнену неповторним смаком молока та туману, який покривав листя та пелюстки квітів ледь примітною росою.
Говорячи про наукову спадщину Григорія Вороного, не можна не звернутись до життя та діяльності його дітей. Дерево від славетного кореня Вороного, діти стали гідним його продовженням, кожен з часом по-різному прислуживсь Україні, гідно ніс честь родини. Усіх дітей єднало невгамовне бажання не тільки жати, а й засівати, ділитись із сучасниками і полишати нащадкам повноколосу ниву. Доторкнемось і ми до їхньої родинної біографії, що вже стала частиною історії багатостраждальної України.
Через обмежені можливості газетної публікації, звернемо наш погляд на долі тільки його синів.
Сини, Олександр і Юрій, старші в сім’ї, після успішного закінчення Прилуцької гімназії вступають до Київського університету на медичний факультет і присвячують себе медицині.
В 1934 році головний лікар Яготинської районної лікарні Олександр Вороний друкує наукову роботу, яка вражає вже з її назви «Теорія вірогідності і рак».
1938 рік. Перший з’їзд онкологів. У доповіді Олександра Георгійовича Вороного «Про новий принцип в теорії злоякісних пухлин» був сформульований принципово новий біофізичний механізм виникнення злоякісних пухлин.
Він писав: «Ракова клітина виникає з нормальної. Різниця між хворою і здоровою клітиною полягає в різниці інтенсивності біологічних процесів, що призводить до зміни характеристик електричних полів».
Його теорія викликала жваву дискусію серед онкологів-практиків та науковців, привернула увагу зарубіжних спеціалістів.
Уперше в світі для лікування страшної недуги був використаний фізико-математичний підхід, виходячи з того, що для придушення росту злоякісних пухлин необхідно певним чином змінювати електричні поля клітин шляхом введення препаратів, що були розроблені ним.
Клінічні дослідження над хворими, яким вводили ці препарати, підтвердили їх надзвичайну високу ефективність. З 460 хворих майже в 99% спостерігалось значне покращення стану здоров’я.
Співпадіння клінічних досліджень з теоретичними прогнозами підтвердили правильність вибраного шляху.
У той же час складність методики лікування, що базувалась на фізико-математичних моделях, викликала нерозуміння, настороженість, підозру багатьох медиків.
Згадаймо, чи багато хто в ті роки розуміли або бодай прагнули зрозуміти генетику? Для багатьох науковців було взагалі незрозуміло, як може лікар районної лікарні з віддаленого Яготина, а не наукові світила з академічних інститутів, пропонувати абсолютно нові підходи до лікування страшної недуги.
Думається, що серед них було дуже мало таких, хто так вільно, як він, володів основними європейськими мовами, хто мав таку прекрасну бібліотеку зарубіжної медичної літератури з новітніми публікаціями.
Багаторічне спілкування з батьком, великим математиком, дозволило Олександру Георгійовичу мати досить ґрунтовні знання з математики. Математичний апарат для нього був звичним засобом, що дозволяв створювати та описувати моделі біофізичних процесів, що мали місце в клітині.
Достеменно відомо, що один з тодішніх керманичів медичної науки пропонував Олександру Георгійовичу сприяння в подальших дослідженнях в обмін на співавторство, на що отримав категоричну відмову.
Прийняв би пропозицію, поділився би науковими здобутками, не прийняв би хресних мук, глянь, і доля його та його близьких була б іншою. А у нього тоді, окрім своєї сім’ї, жила мама, молодші сестри та мама дружини Софії В’ячеславівни. Так ні, честь для них була понад усе.
Великі плани, великі надії… а на дворі 1938 рік, рік який згодом історики назвуть роком Великого Терору.
У червні 1938 року за участь в контрреволюційній організації О.Вороний був арештований органами НКВС.
Усі матеріали та результати клінічних досліджень були вилучені для слідства. Хто знає, куди і кому вони були передані, а може, просто знищені.
Замість досліджень, два довгих роки в Київській в’язниці, а з 1940 року він в’язень одного з таборів ГУЛАГу (республіка Комі), що мов страшна потвора поглинав все нові і нові жертви.
Після арешту Олександра Георгійовича були спроби продовжити дослідження, розібратись в технології створення ліків. Але там була математика, незрозумілі моделі…
У лютому 1946 року заледенілого від холоду, задушеного, по офіційній версії, крововиливом в мозок, виснаженого болем, гіркотою та знущанням знайшли його мертвим. Холодна, чужа земля стала йому останнім притулком.
З його смертю остаточно була втрачена і надія повернення, можливо, унікальної теорії лікування раку.
Висланій на Далекий Схід родині «ворога народу» вдалось зберегти лише розрізнені фрагменти робочих записок.
Тут в Хабаровському краї в 1960 році донька Варвара Олександрівна отримала повідомлення про реабілітацію батька «за відсутністю злочину…»
Він йшов до створення нових, невідомих наукових підходів, технологій створення медичних препаратів, які тільки зараз можна оцінити і настільки випереджували час, що ще донедавна представляли інтерес науковців сусідніх держав.
Над проблемою лікування раку сьогодні працюють потужні наукові колективи всього світу, є певні досягнення.
Але хто знає, наскільки швидше був би цей процес, якби дослідження нашого співвітчизника Олександра Вороного були доведені до завершення.
Менший син, Юрій Вороний, народився в 1895 році.
Навчаючись на медичному факультеті Київського університету, приймає участь в роботі організації української інтелігенції. Згодом активний член молодіжного національного руху. Там він познайомився з майбутньою дружиною Вірою Нечаївською, яка була членом Української Центральної Ради. Це їй присвятив один з своїх віршів закоханий в неї молодий Павло Тичина.
У трагічні січневі дні 1918 року він був серед тих молодих, рішучих, закоханих в Українську державу студентів, хто наважився під Крутами кинути виклик долі, протистояти більшовицьким військам, що рвались до Києва.
Дивлячись на монумент, що увіковічує цю трагічну подію на станції Крути, що на Ніжинщині, думається: «Адже це і його подвиг ми вшановуємо тут».
Ці факти його біографії не раз будуть нагадувати про себе прискіпливою увагою органів НКВС та звинувачуваннями в антирадянських настроях.
Будучи студентом та аспірантом, приймає участь в експериментальних дослідженнях по пересадці органів та тканин.
У 1930 році на ІІІ з’їзді фізіологів молодий вчений робить доповідь про успішну пересадку нирки собаці.
Улітку 1931 року асистент клініки Харківського медичного інституту призначається головним лікарем Херсонської міської лікарні та завідуючим хірургічним відділенням.
З утворенням Херсонського медичного інституту стає його директором та очолює кафедру оперативної хірургії.
У квітні 1933 року в клініці Харківського медичного інституту Юрій Вороний виконує першу в світі операцію по пересадці нирки, взятої від людини, яка напередодні загинула. Пересаджена нирка включилась в кровопотік і стала функціювати.
Італійський медичний журнал «Vinerva Chirurgica» за 1934 рік писав: «Ця операція не має аналогів в світовій медичній практиці».
Отже, пріоритет пересадки нирки по праву належить українському лікарю Юрію Георгійовичу (Юрійовичу) Вороному.
Слід підкреслити, що до цієї операції ніхто в світі не робив бодай спроби пересаджувати цілий орган людині.
За цю безпрецедентну операцію йому без захисту було присуджене вчене звання – кандидата медичних наук. Згодом його запрошують до інституту екстреної медицини на посаду старшого співробітника.
Роботи українського хірурга та американського  імунолога Пітера Медавара стали фундаментом наукової трансплантації нирок, яка сьогодні виконується в багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні.
До війни вчений плідно працює в Харківському медичному інституті, приймає участь в роботі Всесоюзних з’їздів хірургів, активно працює в науковому товаристві хірургів.
Нехтуючи власною безпекою, після арешту старшого брата Олександра робить відчайдушні спроби, аби врятувати результати досліджень по лікуванню ракових пухлин.
Під час війни працює у фронтовому госпіталі. У лютому 1943 року німецькі війська проривають оборону і, рятуючи поранених, військовий хірург  Юрій Вороний попадає разом з ними в полон і там продовжує надавати їм медичну допомогу.
Згодом він тікає з полону, переходить лінію фронту і повною мірою випиває гірку чашу недовіри, приниження, через які пройшли сотні тисяч радянських військовополонених.
Після війни йому забороняють працювати в Києві та Харкові, він працює лікарем в Житомирській лікарні, де виконує ще декілька операцій по пересадці нирок від померлих.
Як лікаря, що мав унікальний досвід в експериментальних операціях, у 1950 році його переводять в інститут експериментальної біології та патології імені А.Богомольця.
У 1952 році за роботу по трансплантації нирок йому присвоєна наукова ступінь – доктора медичних наук, а згодом він стає професором медицини, професором в третьому поколінні родини Вороних.
Він помер від серцевого нападу прямо на вулиці у травні 1961 року ідучи з роботи. І на небосхилі згасла  ще одна зірка, зірка Юрія Вороного.
Не менш трагічними були і долі доньок.
Столітній дуб, посаджений батьком в честь середньої доньки Марії, могучою кроною мов би оберігає їх стражденні душі.
Ми доторкнулись тільки до невеликої частини химерної траєкторії, по якій котилось криваве колесо долі славної родини Вороних, великих наших земляків. На вічному перехресті, яке ділить світ на добро і зло, світле і темне, вони завжди вибирали честь, гідність та вірне служіння Україні.
На нашій землі зародилось чимало проривних наукових ідей, зроблені великі відкриття, українська нація подарувала світу багатьох вчених-сподвижників. Згадаймо всіх, кого зла доля розкидала по всьому світу, згадаймо імена, які від нас так довго ховали, і пишаймось, що ми, як і вони, Українського роду.


Михайло Дідовець
заслужений вчитель України,
член Благодійного Фонду
імені Георгія Вороного
Категорія: Статті (Українська мова) | Додав: fond_voronogo (06.05.2011)
Переглядів: 1552 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Мова сайту

Враховуючи численні побажання та з метою допомоги відвідувачам сайту, запроваджується GOOGLE ПЕРЕКЛАДАЧ. Фонд та адміністратор сайту не несуть відповідальності за якість перекладу та достовірність перекладеного тексту.

Контакти

Благодійний фонд імені Георгія Вороного

Україна, 17620, Майдан Центральний, 2
с. Журавка, Варвинський район, Чернігівська область,
тел. (0462)93-52-57

Код ЕДРПОУ: 36326631,
Р/р 26007000002204
в "Банк "Демарк"
м. Чернігів МФО 353575

Оберемко Ольга Миколаївна
м. т. 094-988-62-57
e-mail: Oberemko.O@gmail.com

Друзі сайту

Дідовець Михайло Леонтійович

Заслужений вчитель України, лауреат міжнародної премії в галузі вивчення точних наук,
м.т. 066-968-02-34

Сита Галина Миколаївна

Кандидат фізико-математичних наук
т. (044)278-66-39

ТОВ "Дружба Нова" - Генеральний директор Гайдай Сергій Анатолійович

смт. Варва Чернігівської області, вул. Горького, 8
тел. (04636)2-11-73, (04636)2-12-78

Календар свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Locations of visitors to this page

Copyright fond im Voronogo ©
Конструктор сайтів - uCoz