Начальник управління освіти і науки облдержадміністрації А.А. Заліський
Цьогорічна
Премія імені Георгія Вороного була присуджена педагогам, чиї імена вже
добре відомі не тільки на Чернігівщині, але й у всій Україні, а дехто з
науковців має своїх шанувальників і за кордоном. Чернігів, Ніжин,
Прилуки — така географія цьогорічної премії. Два професори, доцент, два
викладачі вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації стали
лауреатами цієї престижної освітянської премії.
Педагогічна діяльність кожного з лауреатів — славна сторінка в історії й сучасності нашого краю. Варто лише назвати імена цих людей — і одразу розумієш, що кожен з них не лише удостоївся високої премії, але й підняв рівень цієї нагороди дуже високо. Григорій Самойленко, Олександр Лукаш, Світлана Корнієнко, Лариса Помігуєва, Юлія Петренко — кожен із цих педагогів приносить славу українській освіті й науці.
Два цьогорічні лауреати з Чернігова. Це — професор кафедри екології та охорони праці Чернігівського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка Олександр Васильович Лукаш та доцент кафедри вищої й прикладної математики Чернігівського державного технологічного університету Корнієнко Світлана Петрівна. Обидва науковці знані в Україні, обидва презентують славні навчальні заклади.
Олександр Васильович Лукаш так багато встиг здійснити у своєму житті, що складається враження, ніби це сивочолий професор похилого віку. Насправді ж це ще молодий чоловік, який з великої любові до своєї справи невтомно трудиться, вивчає природу рідного Полісся, пише наукові статті й монографії, проводить екологічні експедиції... Своє життєве кредо вчений-педагог завжди озвучує латиною: "Primum discere, deinde docere” ("Спершу вчитися, а потім навчати інших”). Тому й не дивно, що Олександр Васильович, як зазначають його колеги, відзначається високим професіоналізмом, ґрунтовними знаннями з дисциплін біологічного й екологічного циклів, відповідальністю в ставленні до навчально-виховного процесу.
А все починалося з любові до рідного краю, до школи, у якій навчався (Чернігівська середня школа № 24) і яку закінчив зі срібною медаллю, до професії, яку обрав свідомо й з великим захопленням. 1994 року О. В. Лукаш з відзнакою закінчив хіміко-біологічний факультет Чернігівського державного педагогічного інституту імені Тараса Шевченка. Ще будучи студентом третього курсу, Олександр Васильович почав працювати керівником екологічних гуртків у Чернігівському обласному центрі дитячого та юнацького туризму й екскурсій. Саме в цьому позашкільному навчальному закладі Олександр Лукаш разом зі своїм другом (нині колегою Юрієм Олександровичем Карпенком, доцентом, кандидатом біологічних наук, завідувачем кафедри екології та охорони природи Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка) зміг реалізувати свій творчий потенціал. Із вдячністю згадують колишні гуртківці-вихованці Олександра Лукаша та Юрія Карпенка еколого-краєзнавчі мандри мальовничою Чернігівщиною. У свою чергу O. B. Лукаш та Ю. О. Карпенко говорять слова подяки своїм наставникам — Галині Іванівні Байдалі, Надії Філімонівні Дорош, Вірі Мусіївні Артюшевській.
Приємні спогади залишилися у O. B. Лукаша про Чернігівський обласний педагогічний ліцей, де працював за сумісництвом з 1994 до 2001 p. учителем хімії. A в гімназії № 31 гуманітарно-естетичного профілю м. Чернігова викладає спецкурси з біології та екології з 2001 p.
У Чернігівському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка Олександр Васильович Лукаш працює з 1994 року на посадах завідувача агробіостанцією (1994 — 1999), старшого викладача (1999 — 2001), доцента (2001 — 2010), професора (з 2011 р.). Завдяки таким талановитим науковцям-педагогам, як професор, доктор біологічних наук Яковенко Борис Володимирович і доценти, кандидати біологічних наук Горностай Валентина Іванівна та Шевченко Валентина Леонідівна, життєва дорога привела Олександра Лукаша в науку. 3 1994 p. до 1998 p. він навчався в аспірантурі Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного HAH України, де як науковець сформувався у Міжвідомчій комплексній лабораторії наукових основ заповідної справи. Олександр Лукаш пишається тим, що він є учнем наукової школи доктора біологічних наук, професора Тетяни Леонідівни Андрієнко, яку називає своєю науковою мамою. 26 квітня 1999 p. захистив кандидатську дисертацію "Рослинність, флористичні та созологічні особливості межиріччя Десна — Остер” за спеціальністю "ботаніка”. 3 2006 p. до 2009 p. перебував у докторантурі кафедри ботаніки Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 24 листопада 2009 p. захистив докторську дисертацію "Напрямки розвитку та созологічна оцінка флори Східного Полісся”. У докторській дисертації за результатами дослідження сучасної структури та динаміки флори регіону встановлені основні напрямки її розвитку: скорочення місцезростань та елімінація популяцій аборигенних видів, кліматичне пригнічення одних і розширення ареалів інших видів, ксерофітизація, адвентизація, адаптивна пертурбація флороекотопологічної структури. Проведене флористичне районування території досліджень. Здійснена созоологічна оцінка флори Східного Полісся. 3 метою оптимізації охорони фіторізноманіття запропоноване створення нових природно-заповідних територій та важливої ботанічної території (IPA) "Заплава p. Десни”. У контексті комплексної оцінки здійснений прогноз розвитку флори судинних рослин Східного Полісся під впливом кліматично-антропогенних змін.
Олександр Васильович не уявляє свого життя без науки. Експедиційні маршрути науковця вийшли за межі Чернігівщини — він часто працює на теренах Черкащини, Закарпаття, Вінниччини, Одещини, Росії, Білорусі та Польщі. Лукаш O. B. є автором понад 250 наукових публікацій у галузі ботаніки, охорони природи, екологічної освіти, виховання, у т. ч. 5 монографій та посібника з грифом Міністерства освіти і науки України; є керівником трьох міжнародних наукових проектів у галузі природокористування з Росією та Білоруссю: "Флора і рослинність радіоактивно забруднених прикордонних територій України, Росії та Білорусі у постчорнобильський період”, "Стан, раціональне використання та охорона фіторізноманіття лучних екосистем заплави річки Дніпро трансграничних територій Гомельської (Республіка Білорусь) та Чернігівської (Україна) областей”, "Оцінка стану радіоактивного та техногенного забруднення прибережно-водних і лучних екосистем, їх раціональне використання та охорона у прикордонних територіях Брянської (Росія), Чернігівської (Україна) та Гомельської (Республіка Білорусь) областей”; організовує наукові семінари та міжнародні наукові конференції з проблем дослідження фіторізноманіття Східного Полісся; веде активну еколого-просвітницьку та виховну роботу зі студентською й учнівською молоддю. Починаючи з 2000 року, був керівником 52 науково-дослідних робіт членів MAH, з яких 21 стали переможцями обласного та всеукраїнського етапів конкурсів-захистів; є членом спеціалізованої вченої ради в Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т. Г. Шевченка із захисту кандидатських дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук; має активну громадську позицію у галузі екології та охорони природи: є головою наукової ради Всеукраїнської екологічної ліги, громадським інспектором з охорони довкілля. Лукаш O. B. нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України (2007 p.), Почесними грамотами Чернігівської обласної держадміністрації (2005, 2011).
Якщо хочете дізнатися про хобі Олександра Васильовича, то запитайте в його колег. A сам науковець пишається тим, що йому від предків перейшла любов до Матінки-Землі. Тому й дарує щоденно свій вільний час не розвагам, а праці на землі.
Олександр Васильович вважає себе людиною щасливою, бо його життя складається успішно завдяки людям, які трапляються на його життєвому шляху. У першу чергу відомий науковець завдячує в усьому своїй мамі Раїсі Григорівні Лукаш, дружині Ірині Миколаївні Лукаш (доцент, кандидат педагогічних наук), а також рідним, які, на жаль, уже відійшли у вічність, — батькові Лукашу Василеві Іллічу та бабусі Мухамедзяновій Парасковії Петрівні.
Попереду в молодого професора Олександра Васильовича Лукаша ще багато незвіданих доріг, наукових відкриттів, одухотвореної праці, а також ще чимало нагород і відзнак. Та все ж премія імені Георгія Вороного стала для науковця одним із найвагоміших його досягнень.
Ще одним науковцем із м. Чернігова, нагородженим цьогорічною Премією імені Георгія Вороного, стала доцент кафедри вищої та прикладної математики Чернігівського державного технологічного університету, кандидат технічних наук Світлана Петрівна Корнієнко. Як і О. В. Лукаш, Світлана Петрівна — корінна чернігівка. 3 дитинства в неї проявилася тяга до набуття нових знань. Протягом навчання в школі з 1980 до 1990 року донька Світлана спостерігала за напруженою науковою роботою батька Петра Івановича, який пройшов науковий шлях від звичайного інженера в науково-дослідному інституті до доктора технічних наук, професора. Позитивний приклад батька розвинув у доньки наполегливе прагнення осягати нові висоти і йти до вагомих успіхів у навчанні, за що після закінчення школи вона була нагороджена золотою медаллю. Під час навчання незабутнє враження на Світлану Петрівну справив шкільний викладач ЗОШ № 15 м. Чернігова Олег Борисович Корогодський, який викладав математику в старших класах з надзвичайною енергією й за вельми цікавою методикою індивідуального підходу до кожного учня. Уплив цього викладача та закоханість дівчини в математику та інформатику й зумовив вибір майбутньої професії.
Після закінчення школи батько Світлани Петрівни радив їй вступати до MTI, проте, закладена мамою, учителькою за освітою і покликанням, любов до школи й дітей переважили, і в 1990 році Світлана Петрівна вступає на фізико-математичний факультет Чернігівського державного педагогічного інституту імені Тараса Шевченка. 3 повагою й удячністю згадує Світлана Петрівна викладачів, що всією душею віддавалися викладанню математичних дисциплін: професора Зиновія Григоровича Шефтеля й доцента Едуарда Віталійовича Рафаловського. Як завжди, у студента під час навчання виникають думки щодо правильності обрання професії, але лекції саме цих викладачів розвіяли остаточні сумніви щодо обрання подальшого життєвого шляху.
Окрім старанної праці студентки з дисциплін, пов’язаних з її майбутнім фахом, Світлана Петрівна більше 10 років юнацького життя присвятила заняттям у секціях аеробіки та плавання. Ці види спорту стали способом її життя, загартували волю й характер, уплинули на подальшу роботу.
Тягу до наукових досліджень Світлана Петрівна успадкувала від батька. У 1997 році вона вступає до аспірантури Чернігівського державного технологічного університету, яку в 2001 році логічно завершується успішним захистом дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук. Дисертаційна робота була присвячена дослідженню й математичному моделюванню процесів у галузі технологій та обладнання для виробництва хімічних волокон. Результати цієї роботи впроваджені в технологічні процеси OAO "Хімволокно”, AO "Укрфільтр”, OAO "Хімтекстильмаш” та передані для впровадження в Санкт-Петербурзьке машинобудівне об'єднання імені Карла Маркса.
3 2000 року Світлана Петрівна працює на посаді асистента кафедри вищої та прикладної математики Чернігівського державного технологічного університету, а з 2003 року на посаді доцента цієї кафедри. Під час викладацької діяльності Світлана Петрівна продовжує активні наукові дослідження — й у 2005 році їй присвоєно вчене звання доцента кафедри вищої та прикладної математики. Теперішня наукова діяльність Світлани Петрівни пов'язана з дослідженням задач оптимального розподілу ресурсів, аналітичним та імітаційним моделюванням перспективних інформаційних систем.
Результати наукової роботи Світлани Петрівни опубліковані в 45 наукових та навчально-методичних працях, з яких 2 є монографіями. С. П. Корнієнко є неодноразовою учасницею вітчизняних та міжнародних наукових семінарів і конференцій.
У 1993 році Світлана Петрівна пов’язує свою долю з майбутнім офіцером-зв'язківцем, який, до речі, також має науковий ступінь кандидата технічних наук і зараз викладає в Чернігівському державному інституті економіки і управління.
Своє тяжіння до математики Світлана Петрівна передала доньці Анастасії, яка є відмінницею навчання й неодноразовою переможницею та призером шкільних, міських і обласних олімпіад з фізики й математики.
Педагогічна діяльність Світлана Петрівна відзначається високим професіоналізмом, інтелігентністю, ініціативністю, творчістю і майстерністю. Під час проведення лекційних і практичних занять з дисциплін "Вища математика”, "Теорія ймовірностей та математична статистика”, "Чисельні методи в математичному моделюванні” науковець широко використовує інноваційні форми й методи проведення занять, постійно вдосконалює технологію викладання матеріалу. Такі підходи до викладання предмета сприяють зростанню авторитету доцента С. П. Корнієнко серед студентів і професорсько-викладацького складу університету.
Якщо О. В. Лукаш та С. П. Корнієнко обрали природничо-математичні дисципліни й досягли великих успіхів у цих науках, то науковець, про якого йтиметься далі, вибрав для себе шлях, пов’язаний з літературою й мистецтвом.
Професор Григорій Васильович Самойленко — науковець, знаний в Україні та далеко за її межами.
Ніжинській землі щастить на талановитих людей, визначних учених, справжніх науковців. Так трапилося і далекого вже сьогодні 1970 року, коли після закінчення аспірантури в найпрестижнішому столичному університеті імені Тараса Шевченка до Ніжинського педагогічного інституту імені Миколи Гоголя приїхав Григорій Васильович Самойленко — людина винятково самодисциплінована, високо позитивна в усіх загальносповідувальних людських і громадських вимірах, енергійна, наполеглива, упевнена у своїх силах. Цю впевненість вселила в майбутнього професора рідна земля — село Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, де він народився 1 травня 1935 року в робітничій сім’ї.
Дитинство Григорія Васильовича припало на важке довоєння, лихоліття війни й голодні та холодні повоєнні роки, воно було наповнене ранньою працею. Саме в цей період у напруженому плині сільського життя формувалися й міцніли підвалини духу, велика сила волі, життєва стійкість, витривалість, жага до знань. Після закінчення середньої школи та чотирирічної служби на Північному військово-морському флоті Григорій Васильович Самойленко успішно навчається на філологічному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
У 1963 році випускника столичного університету радо зустріла Згурівська восьмирічна школа-інтернат, де розпочалася плідна педагогічна діяльність майбутнього науковця, яка тривала чотири роки. У стінах Згурівської школи-інтернату відбулося знайомство з особливо дорогою для Григорія Васильовича людиною — дружиною Надією Флорівною. Ось уже скоро й золоте весілля, уже майже 50 років це миле подружжя в мирі й злагоді крокує життям. Надія Флорівна й Григорій Васильович зростили двох синів, які стали відомими в Україні вченими.
У Ніжинській вищій школі ювіляр пройшов плідний викладацький шлях, перебуваючи на посадах асистента (1970), старшого викладача (1971 — 1972), доцента (1973 — 1988), професора (з 1989), завідувача кафедри й декана філологічного (історико-філологічного) факультету.
Сьогодні в Україні й далеко за її межами ім’я літературознавця, фундатора українського гоголезнавства, бібліографа, історика культури, краєзнавця Григорія Васильовича Самойленка широко відоме, воно давно вписане в історію українського та російського літературознавства, добре знане в усьому слов’янському культурологічному світі. Григорій Васильович — доктор філологічних наук, професор, відмінник освіти України та Казахстану, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат обласної премії імені Михайла Коцюбинського, почесний громадянин м. Ніжина, член Національної спілки краєзнавців України.
Талановитий літературознавець однаково залюблений у барви художнього слова, історію рідної та зарубіжної культури, краєзнавство й педагогічну роботу, якій присвятив майже півстоліття свого життя. Григорій Васильович — мудрий, талановитий і творчий Учитель і керівник. Протягом 20 років він очолював філологічний (пізніше, відроджений з його ініціативи та найактивнішої участі в розбудові, — історико-філологічний) факультет. Одночасно з 1974 року й до сьогодні Григорій Васильович — завідувач кафедри світової літератури та історії культури. Досвідчений і передбачливий керівник протягом багатьох років на ґрунті справжньої інтелігентності, партнерства й довіри гуртує навколо себе як колектив філологічного факультету, так і колектив кафедри світової літератури та історії культури. Григорій Васильович успішно готує педагогічні та наукові кадри для всієї України. Його учні (тисячі вчителів і десятки кандидатів філологічних, педагогічних наук) плідно працюють у середніх і вищих навчальних закладах, академічних установах України, творчо реалізуючи ідеї свого Вчителя.
Сучасний науковий світ знає Григорія Васильовича і як глибокого науковця, що досліджує українську та російську літературу, культуру, є одним із фундаторів українського гоголезнавства, і як члена кількох спеціалізованих вчених рад, і як мудрого наставника, щирого порадника, найвагомішим досягненням якого є підготовлені учні, і як автора наукових праць широкого діапазону, які добре знають і цінують у багатьох вишах України.
Виявом високої громадянської зрілості, українського патріотизму є сформована вченим наукова школа регіонального вивчення літератури та культури Полісся. Серед майже чотирьох сотень опублікованих праць (наукових монографій, навчальних посібників, статей) особливу увагу науковців привертають монографії: "Літературне життя Чернігівщини ХІІ — XX століть”, "Культура Чернігівщини XI — першої половини XVІІ ст.”, "Марія Заньковецька і Поліський край”, які у 2005 році на конкурсі "Краща книга року — 2004” справедливо були визнані найкращими, кваліфіковані авторитетним журі як по-новаторському самобутні змістовні твори. Вони посіли перше місце в номінації "Наукова література”. Помітними стали й інші краєзнавчі праці вченого, зокрема й нова "Леонід Глібов у колі сучасників” (2011).
Досить значним досягненням Григорія Васильовича є праці, присвячені вивченню історії Ніжинської вищої школи. Опубліковані десятки бібліографічних покажчиків, присвячених видатним ученим (серія "Вчені-філологи Ніжинської вищої школи”), а також бібліографічний довідник "Вчені-філологи Ніжинської вищої школи”. Найбільшою приємністю для працівників університету стала праця Григорія Васильовича та Олександра Григоровича Самойленків "Ніжинська вища школа: сторінки історії” (2005), у якій з почуттям великої шани й любові до засновників вишу, до митців зі світовими іменами, до своїх колег-викладачів давно минулих і сучасних років на багатому архівному та документальному матеріалах віддзеркалена двохсотрічна історія Ніжинської вищої школи.
Щедрим ужинком у творчому доробку ювіляра є монографії й бібліографічні праці, присвячені творчості Миколи Гоголя ("Н. В. Гоголь и литература народов СССР” (1984), "Н. В. Гоголь и Нежин. Нежинская гимназия высших наук князя Безбородко, начало творчества” (1989, у співавторстві), "М. Гоголь у XX ст.” (2009), "Николай Гоголь и Нежин” (2008) та багато інших). Остання з названих на конкурсі "Краща книга — 2009 p.” у номінації "Наукова література” посіла друге місце.
Якісний викладацький склад багатьох сучасних кафедр університету, репрезентований докторами й кандидатами наук з філології, історії, педагогіки, — це результат багаторічної, копіткої й напруженої праці професора Григорія Васильовича Самойленка як засновника й відповідального редактора ВАКівського наукового збірника "Література та культура Полісся” (з 1990 року побачили світ 67 випусків), відповідального редактора "Наукових записок Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Філологічні науки”, упорядника та наукового редактора багатьох наукових збірників праць.
Із вершин прожитого і пережитого, вимріяного й осмисленого сьогодні добре видно і стежки, і дороги, які вели Григорія Васильовича до художнього тексту, літературознавчих парадигм, культурологічних глибин, гоголезнавчих студій... Праця для цього науковця завжди була і є насолодою і змістом життя, а любов до літератури, глибина думки, невичерпність інтересів, величність душі, щирість, доброта й водночас виняткова воля, рішучість, відданість улюбленій справі гідні захоплення. Григорій Васильович зумів гармонійно поєднати мудрість науковця, досвід педагога, справедливість керівника. Тому ще одна висока нагорода — Премія імені Георгія Вороного — стала для професора Г. В. Самойленка достойним пошануванням його таланту й самовідданої праці.
Ніжинська земля славна талантами й видатними педагогами. Окрім шанованого видатного професора Григорія Васильовича Самойленка, повезла в Ніжин престижну нагороду — Премію імені Георгія Вороного — і молода викладачка Ніжинського училища культури і мистецтв імені Марії Заньковецької Юлія Миколаївна Петренко. За свій молодий вік (народилася 1982 року в м. Козелець Чернігівської області) ця невтомна й талановита мисткиня встигла зробити дуже багато. Варто лише назвати персональні виставки художниці, щоб збагнути, з якого юного віку й на яких престижних майданчиках виставляла свої твори Юлія Миколаївна. А це — галерея музею Миколи Гоголя в Ніжинському державному педагогічному університеті (2003), Ніжинський краєзнавчий музей (2004), Український Фонд Культури (2004), Львівський музей етнографії та народного промислу (2005), Музей ткацтва (м. Козелець, 2005), МДЦ "Артек” (2006), ДЦ "Молода гвардія” (Одеса, 2006), Виставкова зала "Аріадна” (м. Київ, 2008), Ніжинський краєзнавчий музей (2009), Санкт-Петербург (2010), Польща, м. Дубичі (2011). Юлія Миколаївна Петренко здобула ґрунтовну освіту в Ніжинському училищі культури й мистецтв імені Марії Заньковецької (2002) та Ніжинському державному педагогічному університеті імені Миколи Гоголя (2005). та все ж для молодої мисткині цього стало замало — і вона вступила у Львівську національну академію мистецтв, де навчається й зараз.
Юлія Миколаївна бере активну участь у багатьох виставках, художниця встигла виставити свої твори на різнорівневих виставках у Чернігові, Ніжині, Києві, Львові, Кишиневі, Житомирі, Москві. Загалом художниця взяла участь двадцяти чотирьох таких виставках. Окрім ттого, Ю. М. Петренко є переможницею й лауреаткою багатьох конкурсів (Міжнародного конкурсу "Нове тисячоліття” (Канада, 2001), Всеукраїнського конкурсу "Юний дизайнер” (Київ, 2001), Другого обласного ярмарку "Що хоче жінка” (Чернігів, 2003), Всеукраїнського конкурсу-фестивалю дітей та молоді "Шевченко в моєму серці” (Київ, 2004), Міжнародного конкурсу " Russian art week” (Москва, 2007), Міжнародного конкурсу сучасного мистецтва "Ukrainian Art Week” (Київ, 2009)).
Про молоду і талановиту вчительку яскраво промовляють досягнення в педагогічній праці. Юлія Миколаївна — переможець Всеукраїнського конкурсу "Посібник для вчителя” в номінації "Праця і малювання” (Київ, 2003), переможець обласного конкурсу авторських програм у номінації "Образотворче мистецтво: Ліплення” (Чернігів, 2002), дипломант І етапу Всеукраїнського огляду-конкурсу "Панорама творчих уроків” (Київ, 2004), переможець Всеукраїнського конкурсу працівників позашкільних навчальних закладів "Джерело творчості” в номінації "Керівник гуртка — 2006” (Київ, 2006), переможець Всеукраїнського конкурсу журналу "Відкритий урок: розробки, технології, досвід” (Київ, 2007).
Та все ж про роботу вчителя найкраще свідчать перемоги його учнів. Юлія Миколаївна й тут має чим пишатися. Її учні неодноразово ставали переможцями, лауреатами та дипломантами багатьох творчих конкурсів і фестивалів. Майже сорок вихованців Юлії Миколаївні здобули перемоги в міжнародних та всеукраїнських конкурсах з образотворчого мистецтва.
Про роботу художниці та її вихованців неодноразово розповідали місцеві та всеукраїнські телеканали. Робота Юлії Миколаївни належно пошанована найрізноманітнішими нагородами, до яких тепер додалася ще й Премія імені Георгія Вороного.
Серед цьогорічних лауреатів цієї премії — Помігуєва Лариса Петрівна, викладач англійської мови Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу імені Івана Франка. Лариса Петрівна — досвідчений педагог справжній майстер своєї справи. З дитинства мріяла стати вчителькою, бо в її сім'ї, а також у Прилуцькій середній школі № 5, у якій вона навчалася, завжди було особливо пошанливе ставлення до вчителів. З часом до дівчини прийшло розуміння того, що ця професія має досить потужну силу навчати й виховувати. Шукаючи коріння професійних елементів навчання, школярка вирішила набути високих моральних рис, здобути високі знання. Ці свої бажання Лариса Петрівна змогла здійснити в Ніжинському державному педагогічному інституті імені Миколи Гоголя. П'ять років навчання на факультеті іноземних мов минули недаремно. Дівчина збагатила тут свій культурний і духовний світ, прилучилася до вселюдських цінностей.
Лариса Петрівна - людина з великою душею й добрим серцем. Її мудра, добра й вимоглива любов до обраної професії і дітей вчить жити. Свою творчу місію педагога Лариса Петрівна реалізовує у Прилуцькому гуманітарно-педагогічному коледжі імені Івана Франка вже чотирнадцять років. Її працю живить віра у студента. Маючи характерні риси оптиміста, викладач обстоює єдність вимогливості й поваги, бо саме у вимогливості до людини й полягає повага до неї. Віра в сили й можливості юнаків і дівчат, проектування позитивного допомагають Ларисі Петрівні підходити до кожного студента з оптимістичною налаштованістю. Обов'язковою нормою життя Лариси Петрівни є справедливість. Позитивна емоційна налаштованість, почуття міри, послідовність у вимогах, гнучкість, ерудованість, здатність переглядати свої рішення й вимоги сприяють дружнім взаєминам викладача і студентів. Лариса Петрівна стверджує, що результати праці вчителя з’являються не швидко. Мусить минути декілька років, а, можливо, й десятки літ. Учителі щоденно сіють у думках дітей добро, правду, милосердя, утверджують справедливість і плекають совість. Вони розуміють, що кожна дитина — це великий світ, і розкрити його — мета їхньої праці. I тому невипадково саме до таких учителів батьки з упевненістю віддають навчатися своїх дітей. Учитель — це провідник у життя, який слідкує затим, щоб учні не заблукали або раптом не впали. Саме такими майбутніми вчителями початкових класів хоче бачити своїх студентів Лариса Петрівна Помігуєва.
Кожне заняття Лариси Петрівни — це цікава подорож зі студентами у світ науки, це й гра, і пізнання нового, і радість творчого пошуку.
При цьому сама викладачка завжди залишається вічним студентом — це і є секрет успіху людини, яка вже 14 років працює зі студентами, навчає їх не лише свого предмета, але й людяності, високої моралі й життєвої мудрості. Кожного свого студента Лариса Петрівна пам’ятає, пишається, бо для неї завжди було і залишається найважливішим прищепити своїм вихованцям найкращі людські чесноти: доброту, милосердя, почуття справедливості.
Лариса Петрівна майстерно володіє сучасними педагогічними технологіями навчання. Викладачка відзначається високим професіоналізмом, ініціативністю, творчістю, інтелігентністю, високою моральністю. Лариса Петрівна має індивідуальний стиль роботи в поєднанні з почуттям глибокої відповідальності за свою роботу. Викладачка досконало знає дисципліни, які викладає, постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. Помігуєва Л. П. — аспірантка кафедри англійської філології Київського Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. Вона працює над дисертаційним дослідженням "Лексична та концептуальна багатозначність сільськогосподарських термінів у англійській мові”. Лариса Петрівна бере активну участь у різноманітних міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях і семінарах. Вона авторка багатьох навчальних посібників з англійської мови.
Особливою рисою стилю роботи Помігуєвої Лариси Петрівни є чітка спрямованість усієї діяльності на досягнення високого кінцевого результату. Талановитий, творчий викладач працює з відкритим серцем. Її очі завжди світяться яскравим вогником. Це погляд самої щирості, добра й любові.
Велику увагу викладачка приділяє самовдосконаленню, щедро ділиться своїми ідеями й напрацюваннями з колегами. Її педагогічне кредо: у постійному пошуку пізнавати нове, вірити в людину й радіти життю.
Отже, лауреати Премії імені Георгія Вороного — люди творчі, неординарні, цілеспрямовані й працьовиті. Ушанування їх цією престижною нагородою — ще один доказ того, що плідна й натхненна праця завжди мусить бути помічена й винагороджена. Я ж бажаю лауреатам подальших перемог і творчих успіхів, натхнення й професійного злету, вдячних учнів, наснаги й одухотвореної праці.
|
