БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ІМЕНІ

Георгія Вороного

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 94
Форма входу
Випадкове фото
Пошук
Прогноз погоди

Каталог статей

Головна » Статті » Статті (Українська мова)

Тінь забуття розсіється, або початок того, що треба було зробити давно

Л. Петренко, член Національної спілки журналістів

Незнаймці телефонують нам не часто. Цей жіночий голос у слухавці я чула вперше:

- Я – Ольга Оберемко. До Вас із проханням від Галини Ми­колаївни Ситої. Чи не бажаєте про­довжити у районці тему, яку ко­лись порушували разом із нею, - про увіковічнення пам’яті на­шого земляка Георгія Воро­но­го?

Відмовитися я не змогла. Ад­же в житті кожного газетяра бу­ли події, про які писалося з особ­ливим хвилюванням. Для ме­не такими були зустрічі з нау­ковцями столичного Інституту ма­тематики НАН України, деле­гацію яких завше очолювала Га­лина Сита – людина ділова, ав­торитетна і небайдужа.

Починаючи з 1993 року, Інс­титут раз на 5 років проводить Міжнародні конференції, прис­вя­чені сучасному розвиткові нап­рямів науки, закладених у пра­цях Вороного. Адже, зокрема, його діаграми з часом стали ши­роко використовувати в бага­тьох актуальних напрямках, при­міром, в комп’ютерній гра­фіці, геометричному моде­лю­ван­ні, конструюванні роботів, роз­пізнаванні образів, ство­рен­ні штучного інтелекту, побудові географічних інформаційних сис­тем, а ще – у мікробіології, радіаційній фізиці, фізичній хімії, астрономії, астрофізиці, фі­зич­ній хімії, астрономії, астрофізиці, кристалографії, картографії. І це ще не все! Стверджують, що Во­роний належить нині до най­більш цитованих математиків світу.

Фахівці вище згаданих га­лу­зей знань, мабуть, в усіх краї­нах Європи, а також у США, Ка­наді, Японії, Австралії, Гонконгу, Новій Зеландії і т.д., в наш час звер­таються до творчої спад­щини Георгія Вороного. До того ж у різних країнах світу прово­дя­ться конференції, школи, прис­вячені його працям. Су­час­ними дослідниками вико­рис­то­вую­ться майже всі його роботи.

Георгія Вороного вважають своїм ученим у Росії, оскільки він закінчив Петербурзький уні­вер­ситет (1889 р.) при якому був залишений для підготовки до професорського звання, у 1907 році був обраний членом-кореспондетом Петербурзької АН. Своїм називають його і в По­льщі, адже Вороний був приз­на­чений професором Варшав­сь­кого університету, був також деканом Варшавського політех­ніч­ного інституту.

Ми ж маємо гордитися тим, що Георгій Феодосійович – наш зем­ляк. Родом він із Журавки, ви­­­хідець з родини відомого своєю просвітницькою діяль­ніс­т­ю професора Феодосія Во­ро­ного. Середню освіту здо­бу­вав у Бердянській і Прилуцькій гім­на­зіях. Перебуваючи далеко від рід­них місць, про них ніколи не за­бував. Щоліта приїжджав у Жу­равку із сім’єю. Відпочинок поєд­нував із роботою, бо тут на­й­краще працювалося, саме тут прийшла до нього не одна нау­кова ідея.

Подиву гідна уся родина Во­роних. Вона – із відомого коза­ць­кого роду. Батько Феодосій одер­жав вищу освіту у Київсь­кому університеті, викладав у гім­назіях, з часу заснування Прилуцької гімназії працював її директором. Можна з певністю сказати, що Феодосій Вороний був справжнім патріотом рідної землі. Він робив усе від нього залежне для розвитку освіти. Разом із синами дбав про ку­ль­тур­не перетворення Жура­вки, від­кривши тут бібліотеку та по­будувавши школу. Для про­жит­тя, підтримки дітей займався са­дівництвом.

Донька Георгія Вороного Ма­рія так охарактеризувала свою рідню: «Мій дід, батько, його бра­ти і дочки були справжніми, то­му що у нас у сім’ї учили ніколи не думати про багатство – та й багатіями ми ніколи і не були, - і навіть не про славу, а тільки про славу України».

Тут просто не можна не зга­да­ти про її брата Георгія (Юрія) Георгійовича. Нав­чан­ня він починав у одній із Вашавській гімназій. Ко­ли ж сім’я втратила батька, який помер у 40 років від хв­ороби нирок, навчання до­велося закінчувати у При­луках. Передчасна смерть батька, певно, так впли­нула на юнака, що справою свого життя він обрав медицину і став у цій галузі висококласним спе­ціалістом. Його нази­ва­ють піонером вітчизняної трансплантації. Це він здій­снив першу клінічну пере­са­дку нирки.

Як бачимо, родина Во­ро­них справді унікальна. Але чи від­даємо ми їй належне виз­нан­ня? Ні і ще раз ні! Спроби у цьому Інституту математики були майже безрезультатними.

Гірко про таке писати, але у роки, коли ті, «хто був нічим, а став усім», у Журавці теж руй­­нували усе «до осно­ва­нья». У післяреволюційний час прек­расні сади, вирощені Во­ро­ними, були вирубані, а май­но розграбоване. Вдову Геор­гія Фе­досійовича Ольгу Мит­рофа­нівну разом із наймо­лод­шою до­нькою Оленою і вну­ками виг­на­ли не тільки з рідного дому, а й із села.

Членів родини не обминули і репресії сталінського режиму.

Із садиби Вороних вціліли ли­ше будинок, де тривалий час роз­міщалися початкові класи міс­цевої школи. Але і його не зу­мі­ли (а чи не захотіли?) збе­регти уже в наш час. Хоча у 1971 році було прийнято рішен­ня облради про взяття цього будинку на облік як пам’ятку історії. Приміщення потре­бу­вало капітального ремонту. Але ні в селі, де в той час так багато бу­дувалося, ні в районі, ні в об­ласті коштів на ремонт так і не знайшли... І тут хочеться на­вес­ти емоційний уривок із ро­ма­ну-есе «Георгій Вороний. Ге­ній математики з українським сер­цем» нашого земляка пись­мен­ника Олександра Шокала: «Пам’ятаю..., як я оглядав ме­мо­ріальний будинок і територію з учителькою Журавської шко­ли Г.С. Микитченко. Захоплено ди­вився на стрілку й розкішну кро­ну дуба, що його посадив Геор­гій Феодосійович. Та мене приголомшило, що до дуба була прип’ята сусідова коза, і в підсвідомості майнуло: садиба при­речена. Місцеві керівники своєї клятвенної обіцянки так і не виконали – охоронного знака так і не встановили. Зате на па­м’ять Вороного «поставили хрест».

Зрештою й сталося те, до чого йшлося. Коли у 1993 році у Жу­равку прибули учасники Між­народної конференції, прис­вяченої 125-річчю з дня на­род­ження Г.Ф. Вороного, - вчені з Англії, Німеччини, США, Канади, По­льщі, Росії та інших країн, по­казати їм будинок, де жив уче­ний зі світовим ім’ям, не нава­жа­лися, - там уже було дони­ще­­но усе те, чого не встигли роз­­тягти колись у порево­лю­цій­ному аду.

Та все ж «поставити хрест» на пам’яті родини Воро­них нікому не вдається. 16 ве­ресня нинішнього року зас­но­вано Благодійний фонд імені Георгія Вороного. Серед його зас­новників – наші відомі зем­ляки М.А. Даниленко, В.І. Же­ліба, В.М. Тандура, О.А. Шокало, директор обласного дер­жар­хіву Р.Б. Воробей, професор на­ціонального авіаційного уні­вер­ситету В.О. Дубко, викладач Чернігівського національного уні­верситету А.В. Педорич, на­чальники управління освіти і нау­ки ОДА – А.А. Заліський, і від­ділу освіти РДА В.Є. Ку­товий, директор Журавської шко­ли М.М. Момот, доцент МАУП, вну­чка Г. Вороного Н.Г. Швець та інші.

Правління Благодійного фонду очолила уроженка Жу­равки, економіст за фахом, а ни­ні пенсіонерка з Чернігова Оль­га Оберемко, з телефонного дзвін­ка якої і розпочалася ця роз­повідь. Ольга Миколаївна познайомила із програмою дія­льності фонду. Серед задумів – впорядкування поховання вче­ног­о, облаштування його роди­н­ної садиби, допомога шкіль­но­му музею, виготовлення па­м’ят­ника Г. Вороному. Щоб знайти нові архівні відомості про родину Вороних плану­­є­ться звернутися до посольства По­льщі, Росії і т.д., встановити зв’я­зки з містами, де прожи­ва­ли рідні Георгія Феодосійовича і він сам, розробити туристський маршрут, пов’язаний із жит­тє­ви­ми шляхами вченого. Будуть зби­ратися матеріали про на­род­ну бібліотеку та журавський м’ятний завод, які відкриті за підтримки сім’ї Вороних.

- Просимо відгукнутися жу­равчан, усіх читачів газети, - говорить О. Оберемко, - хто мо­же нам допомогти якимись ма­теріалами, експонатами. Звер­таємося і до благодійників з проханням перерахувати кош­ти на рахунок № 26007000002204 Благодійному фон­ду імені Г. Во­роного (код 36326631) у банку «Демарк» (м. Чер­нігів, МФО 353575). Телефон 626-676.

У Журавці відбулися зуст­річ засновників Благодійного фон­ду та загальні збори. Обго­во­рено питання про перед­умо­ви створення та основні зав­дання щодо організації діяль­нос­ті й наповнення фонду, а також програму дій та деякі питання щодо підготовки, відзначення 145-ї річниці з дня народження і 105-ої річниці з дня смерті Георгія Вороного.

І віриться, що тінь забуття, яка тривалий час витала над пам’яттю нашого великого земляка, все ж таки нарешті розвіється.

Категорія: Статті (Українська мова) | Додав: fond_voronogo (12.11.2010)
Переглядів: 301 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Мова сайту

Враховуючи численні побажання та з метою допомоги відвідувачам сайту, запроваджується GOOGLE ПЕРЕКЛАДАЧ. Фонд та адміністратор сайту не несуть відповідальності за якість перекладу та достовірність перекладеного тексту.

Контакти

Благодійний фонд імені Георгія Вороного

Україна, 17620, Майдан Центральний, 2
с. Журавка, Варвинський район, Чернігівська область,
тел. (0462)93-52-57

Код ЕДРПОУ: 36326631,
Р/р 26007000002204
в "Банк "Демарк"
м. Чернігів МФО 353575

Оберемко Ольга Миколаївна
м. т. 094-988-62-57
e-mail: Oberemko.O@gmail.com

Друзі сайту

Дідовець Михайло Леонтійович

Заслужений вчитель України, лауреат міжнародної премії в галузі вивчення точних наук,
м.т. 066-968-02-34

Сита Галина Миколаївна

Кандидат фізико-математичних наук
т. (044)278-66-39

ТОВ "Дружба Нова" - Генеральний директор Гайдай Сергій Анатолійович

смт. Варва Чернігівської області, вул. Горького, 8
тел. (04636)2-11-73, (04636)2-12-78

Календар свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Locations of visitors to this page

Copyright fond im Voronogo ©
Конструктор сайтів - uCoz