БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ІМЕНІ

Георгія Вороного

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 98
Форма входу
Випадкове фото
Пошук
Прогноз погоди

Каталог статей

Головна » Статті » Статті (Українська мова)

Георгій ВОРОНИЙ Уривки з юнацького щоденника "Я відчуваю в собі силу..."
English version

22 березня 1887 р.

Я не розумію послуги, за яку повинен платити також послугою... Як на мене, послуга має тільки смисл заповіді Христа Спасителя: хай не знає твоя права рука, що чинить ліва. Тільки в цьому разі вчинок облагороднює людину, а не тоді, коли, зробивши послугу, [вона] хизується цим [...] Не можу сказати, щоб я цілком строго дотримувався цього погляду, але це тільки тому, що він ще не цілком увійшов у мою свідомість...

25 березня
[...] У душі моїй тепер боротьба. Питання: тримати екзамени, чи травня десь 8-го рушати до рідних палестин. Перспектива дуже заманлива, але моральний обов'язок тримати екзамени не дозволяє піддаватися спокусі. І треба ж було їм зробити екзамени не обов'язковими! Сама лише спокуса!

29 березня
"Я люблю оперу до безтями, я буваю і в балеті, хоча не дістаю особливого задоволення [...] З "Наймички" [Івана Карпенка-Карого у виставі М. Кропивницького] я виходжу з теплим почуттям на серці, немов би мені додалося щось нове, хороше. Я люблю танцювати, зрештою, просто теревенити, а також вести безкінечні дебати [...]
Словом, я весело дивлюсь на Божий світ і всьому, до чого я доторкаюся, я віддаюся з захопленням. Я по 12 годин підряд обчислюю об'єми геть не потрібних мені пірамід і таке інше, і раптом, на найцікавішому місці - швах! Виходить ні Богові свічка, ні чортові коцюба!

10 квітня
Цілих десять днів я не писав свого щоденника, але не тому, що було ліньки, а просто за браком часу. Весь Страсний тиждень я сидів над розрахунками сонячного і місячного затемнень. Здається, щодо першого я одержав хибний результат. Доведеться переглянути деякі частини обчислень.
Ходив я навіть до заутрені, але ані сліду колишнього почуття не лишилося, а міжтим останнім часом я став більш віруючим, ніж будь-коли. У мене тепер тільки і є основа: віра в Бога, більше нічого ще не дозріло, та я й не поспішаю, гадаю, що воно само собою складеться в цілісний світогляд.

1887 рік
16 травня
Я відчуваю в собі силу, маю бажання працювати, але для цього слід позбутися завеликої кількости знайомств. Моя кімната - якийсь готель, в ній постійно повно відвідувачів.

1888 рік
Неділя, 25 грудня
Вчора я завершив розпочате мною доведення теореми Адамса, який про останню теорему сказав, що він не може її довести, але що він не має жодних сумнівів щодо її істинности. Я довів її цілком строго, так що раніше накреслене є окремим випадком, але мені довелося додати одну лему [ ...] Доведення цієї леми я не зовсім опрацював, бо воно незграбне. (Зараз придумав інше) [...]

31 грудня (1888 р.)
[...] Так, цей рік пройшов для мене не даремно. Я багато, дуже багато працював і впевнився, що здатний працювати, а також, здається, встиг у цьому переконати інших.
Я не поет і не знаю того натхнення, яке описують поети, але я знаю хвилини не самовдоволення, не гордости - а моменти, коли розум цілком охоплює ідею, яка раніше, як м'ячик, вислизала. Тут я забуваю, що я існую [...]
Я твердо вірю, що новий рік принесе мені ще більше радощів у цьому відношенні, бо я помітив, що своїми останніми успіхами завдячую звичці мислити без пера і паперу.

1889 рік
Понеділок, 9 січня
Я не хотів починати свого щоденника, доки не дізнаюся напевно, що робота, яку я представив професору Маркову, схвалена ним.
Він мені сказав, що якби розібратися з літературою цього питання, то можна було б надрукувати мою працю, ну, хоча б у "Сообщениях Харьковского математического общества". Я сказав йому, що хотів би трохи зачекати, бо продовжив свою роботу.
Він мені сказав, що він проглядав таблицю чисел Бернуллі і не впевнений, що можна знайти закон чисельника, бо там з'являються дуже великі прості числа. У відповідь я представив йому теорему, яка вводить ці прості числа [...]
Я прийшов додому, почуваючись геть знесиленим, робити нічого не хотілося і в цей час я відчув увесь тягар самотности, але звичка взяла своє, я скоро ліг спати, а сьогодні з шостої години вже працюю над доведенням висловленого твердження. Якби хтось запитав мене, звідки я взяв цю теорему, то я, по правді, не знав би, що й сказати. Я її не видумував, а виводив, але якось стрибково, доповнюючи прогалини уявою. Але зате я багато разів перевіряв її на дуже великих прикладах і жодного разу не одержав результату, суперечного їй.
4 березня
Учора я написав ці рядки і одразу ж засів за роботу. І ось за кілька годин я перевернув усю свою попередню роботу. Все, що там було неясного, все це виводиться так просто, що кращого й бажати не треба

Квітень, 12. Середа
Я встиг уже виїхати з Петербурга й пробути п'ять днів у Журавці, перш ніж зібрався писати свій щоденник. Неначе кора якась облягала моє серце, і я ні на що не міг відгукнутися. Додому приїхав я цілковито спокійним, і тільки зустріч рідних трохи мене схвилювала. Я не помітив ніякої переміни оточуючих мене, ніби я не виїжджав з дому. Лишень мама перехворіла раніше, а тому здавалась постарілою, хоча виглядала дуже бадьоро.
Мені соромно зізнатись, але це так. Кора, що облягала моє серце, не зникла після зустрічі з батьками й братами, а тим часом я так щиро й гаряче люблю їх [...]

6 серпня. Неділя
Досвід минулого року зміцнив мої сили, і стримувана спочатку творчість так і рветься тепер назовні, і я впевнений, що багато нового в цьому відношенні принесе мені Петербург.
Тож прощавай, Олю, прощавай, Журавко! до нової весни я загорнусь у свою броню і, як уві сні, буде ввижатися мені це літо, яке дало таки мені, крім сил і здоров'я, ще й ті крихітки щастя, які, я знаю, так часто буду знову переживати, читаючи в Петербурзі свій щоденник, збираючи їх із тих розмов з Олею, які я записував, і всього того, що так часто змушувало битись моє серце [...]

31 грудня 1889 р. Петергоф
Жага до пошуків, до відшукання нових властивостей і відношень величин розвинулась у мене неймовірно; я через силу випускаю перо з рук. Найнеобхідніші справи, обов'язки - все це відступає на задній плян, і я без кінця сиджу і пишу, і пишу. Але не знаю, чому це приписати; покищо я не зачепив жодного питання, і тільки вивчив багато, багато властивостей різних символів.

Категорія: Статті (Українська мова) | Додав: fond_voronogo (22.10.2010)
Переглядів: 690 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Мова сайту

Враховуючи численні побажання та з метою допомоги відвідувачам сайту, запроваджується GOOGLE ПЕРЕКЛАДАЧ. Фонд та адміністратор сайту не несуть відповідальності за якість перекладу та достовірність перекладеного тексту.

Контакти

Благодійний фонд імені Георгія Вороного

Україна, 17620, Майдан Центральний, 2
с. Журавка, Варвинський район, Чернігівська область,
тел. (0462)93-52-57

Код ЕДРПОУ: 36326631,
Р/р 26007000002204
в "Банк "Демарк"
м. Чернігів МФО 353575

Оберемко Ольга Миколаївна
м. т. 094-988-62-57
e-mail: Oberemko.O@gmail.com

Друзі сайту

Дідовець Михайло Леонтійович

Заслужений вчитель України, лауреат міжнародної премії в галузі вивчення точних наук,
м.т. 066-968-02-34

Сита Галина Миколаївна

Кандидат фізико-математичних наук
т. (044)278-66-39

ТОВ "Дружба Нова" - Генеральний директор Гайдай Сергій Анатолійович

смт. Варва Чернігівської області, вул. Горького, 8
тел. (04636)2-11-73, (04636)2-12-78

Календар свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Locations of visitors to this page

Copyright fond im Voronogo ©
Конструктор сайтів - uCoz